Цього літа студенти факультету міжнародних відносин СНУ імені Лесі Українки розширювали коло своїх знайомств, отримували новий досвід, випробовували себе на різних професійних та особистих ланках життя. Хтось спробував заробити на «свій хліб», хтось відвідував нові країни, одні шукали щастя в особистому, інші брали на себе відповідальність за виховання нового покоління. Пропонуємо вашій увазі «записки» наших таборувальників.
«Ти не один»
З дитинства я обожнюю табори!!! Щоліта батьки робили все можливе, щоб я поїхала в два-три табори, знайшла друзів, набралася досвіду, стала самостійною. А тепер настав час, коли я з друзями-однодумцями сама організовую табори.
Наш табір називається «Ти не один» та функціонує вже дев’ять років. Під «ми» я маю на увазі YMCA (Міжнародна молодіжна асоціація), яка розміщена в нашому місті. Минулого літа я була кемпером (дитиною), цього року – вже лідером і вожатою. Усі табори відбувалися на о. Світязі, а останній ми зробили на о. Дольськ. У нас було 90 дітей і 30 дорослих. Кількість кемперів щороку збільшується: діти, які вже відпочивали в нашому таборі, запрошують своїх друзів, знайомих, бо хочуть, щоб ті також відчули цю атмосферу.
Чим наш табір так приваблює батьків та їхніх дітей? «Ти не один» направлений не просто на відпочинок та оздоровлення, а й на розвиток. У нас відбуваються різні майстерні, воркшопи; ігри спрямовані на team-building, на логіку і просто розважальні. Програму ми придумуємо разом із директором табору так, щоб вона була цікавою і корисною для кемперів. Найяскравішими подіями стали костюмована вечірка, весілля в українському стилі, ватра (вогнище), де ми смажили маршмелоу та банани з шоколадом, холіфест, велика таборова гра і, звісно, ж купання.
У звичайних таборах діти поділені на «загони», а у нашому на «сім’ї». Це зроблено для того, щоб лідери відчували більшу відповідальність за своїх «дітей» та щоб ставилися до них з любов’ю і повагою, як батьки. Перед табором у мене запитали про те, який вік дітей я хотіла б мати. Я відповіла, що бажано не найменших (8–9 років), тож у результаті отримала найстаршу сім’ю – діти 15–17 років. Уявіть ситуацію: мої «діти» були вищі за мене, тому це виглядало кумедно, коли я намагалася їх виховувати. В кожній сім’ї було по два лідери. Мені, насправді, дуже пощастило: моя напарниця має великий досвід роботи в нашому таборі та Канаді. Крім того, ми разом їздили по обміну, тому я була впевнена, що ми спрацюємся. Щороку до нас приїжджають іноземці з інших локальних організацій: наприклад, YMCA Канада та YMCA Данія. Цього року нашим гостем був канадієць, і дітям він дуже сподобався, оскільки це можливість для кемперів поспілкуватися з носієм англійської мови.
Для нас табір є дуже важливим: підготовка триває понад півроку, ідеї для урізноманітнення і розвитку з’являються постійно. Ми настільки перейнялися табором і зацікавили них інших, що школярі використовують свої 10 днів літа, студенти намагаються перенести практику, працюючі використовують усю свою відпустку. Ця атмосфера, ці емоції варті наших витрачених сил і часу.
Табір для нас – це також можливість зміцнювати дружбу, розвиватися, думати. Коли ти побував у ролі особи, що несе відповідальність за іншого, то починаєш розуміти, наскільки складно бути батьками. Такий досвід, однозначно, дуже цінний. Табір завершився місяць тому, а спогади про нього й досі вируюють у моїй голові, ностальгія шалена. Уже зараз із нетерпінням чекаю наступного літа, щоб знову зануритися в цей наш маленький, але такий важливий, цікавий світ, назва якого «Ти не один».
Соломія СОРОКОПУД,
студентка ІІ курсу факультету міжнародних відносин,
освітня програма «Міжнародна інформація»
«Артек» – територія дитинства
Моє перше знайомство з «Артеком» відбулося у 2012 році, коли я, школяр 10 класу, один з перспективних учнів школи, отримав путівку. Тоді дитячий табір приймав відпочивальників в українському Криму теплим морським вітерцем, повітрям, сповненим мрій та незрозумілого переживання. Тепер, опинившись по іншу сторону – серед педагогів-організаторів «Артека-Буковеля», я розумію, що тоді хвилюватися потрібно було не мені, а вожатим. Для нас – відпочивальників – проведення часу в таборі здалося одним великим днем, коли навіть витрачати час на сон було шкода. Спортивні змагання, купання в морі, творчі конкурси й інтелектуальні ігри, походи в гори та багато інших цікавих розваг пропонували організатори. На спогад залишилася футболка «Артек» та спільне фото з вожатими.
Сьогодні мав честь представляти «Артек-Буковель» у Карпатах як педагог-організатор, який перед кожною зміною хвилюється, переживає за своїх «підопічних», вигадує різноманітні види проведення часу, аби для дітей спогади про літо в таборі залишилися на все життя. Чисте повітря, величні гори, височенні ялини наповнюють малечу здоров’ям та силами продовжувати навчання та «заробити» в батьків на ще одне літо в «Артеці». Спорт – невід’ємна частина щоденного графіку вихованців табору: естафети, спортивні змагання, футбол, баскетбол, рухливі ігри – на будь-який смак. Діти можуть проявити свої таланти в театральних, музичних, співочих конкурсах, а, можливо, виявити в себе й нові таланти, що стається нерідко. Табір відвідують письменники, актори, артисти, музиканти та співаки, відомі й успішні люди, які діляться секретами з відпочивальниками. Це неабияк надихає та дає поштовх у житті, а ще допомагає комусь визначитися з майбутнім фахом. «Артек» надає також можливість професійного й особистого росту.
Сприйняття світу й оточення змінюється суттєво під впливом проведення часу (не можу назвати це роботою, адже отримуєш більше ніж просто досвід, друзів, поліпшення здоров’я) в «Артеці». Для мене табір став хорошою школою життя, насичене чисельними типажами особистостей та цікавих подій.
Назарій ШУЛЯК,
студент IV курсу факультету міжнародних відносин,
спеціальність «Міжнародна інформація»
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело