Попри свій порівняно молодий вік факультет міжнародних відносин Волинського національного університету імені Лесі Українки відомий далеко за межами нашої країни. Сталося це передовсім завдяки високому професіоналізму викладацького складу й цілеспрямованості випускників, які гордо несуть ймення своєї Alma Mater. А про його престижність на теренах нашого краю й говорити не доводиться – абітурієнти наввипередки відвідують дні відкритих дверей. Про універсальність знань, активність молоді та цінність якісної вищої освіти ми поспілкувалися з деканом факультету міжнародних відносин, доктором політичних наук, професором Антоніною Шуляк.
– Антоніно Миколаївно, поговорімо про етапи становлення факультету. Які виділите основні?
– Нам уже понад 25 років, тож плавно наближаємося до круглішої дати – 30. Етапи становлення факультету сміливо можна пов’язувати з прізвищами деканів. Із дня заснування цю посаду обіймав Петро Луцишин, який у перші ж роки намагався зробити зі студентів із фахом «Економічна і соціальна географія» самодостатній факультет із референтами-країнознавцями та перекладачами. Другий етап – діяльність Сергія Федонюка. Це надзвичайно плідний і великий період, що охопив 16 років. І третій етап уже припадає на нинішній час. Не кривитиму душею, коли скажу, що, либонь, він найтяжчий. Певно, про це скаже вам кожен нинішній декан. Бо блискавичну адаптацію до двох років карантину з переходом у воєнний стан далеко не кожен колектив витримає. Ми ж не тільки витримали, а робимо все максимально від нас залежне. Для нас це стрибок у технологіях, бо довелося використовувати в навчальному процесі всі наявні засоби й методи. І навіть найповажніші викладачі Євгенія Тихомирова, Володимир Лажнік, Надія Петровська освоїли новітні технології й не лише йдуть у ногу з часом, а ще й безкоштовно проводять курси для інших факультетів.
Зараз ми дуже хочемо на електронну платформу поставити спілкування зі стейкхолдерами. Це буде така собі база, коли будь-яка кафедра чи факультет може запросити свого стейкхолдера і провести онлайн-лекцію, майстер-клас, консультування загального масштабу. Ми не хочемо обмежуватися тільки факультетом міжнародних відносин, а співпрацювати з іншими, адже в цьому також бачимо розвиток.
– Переїзд у головний корпус Університету – то буденність чи символізм?
– Для нас це надзвичайно важлива подія. Чому? Тому що міжнародники повинні бути на представницькому місці, адже ми завжди на передовій внутрішньої та зовнішньої політики. Це не примха, а реалії часу. Дуже довго ми навчалися у корпусі G, де часто заняття відбувалися в аудиторіях на мінус першому поверсі. Не скажу, що там зовсім некомфортно, але пояснити студентам, чому вони як представники авангарду слухають лекції у підвалі (це їхня термінологія. – Авт.) було тяжко. І ми розуміли: треба виводити цих дітей на Next Level, щоб вони усвідомлювали, до чого їм прагнути. Тепер же кабінети мінус першого ідеально згодилися для медичного та біологічного факультетів, оскільки саме такі температура й освітлення підходять, скажімо, для виготовлення ліків.
Тому ми дуже вдячні ректорові Анатолієві Цьосю за те, що він до нас дослухався і дав студентам змогу відчути отой наступний рівень. Тим паче, це крило головного корпусу пустувало після Інституту соціальних наук. Також дякуємо Анатолієві Федонюку за швидкий і якісний ремонт, тож ми працюємо у свіженьких і новеньких аудиторіях. Новосілля наше було урочисте – з освяченням, перерізанням червоної стрічки й виступами гостей. Бо для нас це справді свято.
– Які б Ви виділили конкурентні переваги свого факультету?
– Чомусь багато хто вважає, що якщо навчатися на факультеті міжнародних відносин, то потім обов’язково працюватимеш консулом чи дипломатом. І якщо цього не стається, то після завершення настає розчарування. Але ж насправді можливостей набагато більше. Ми прикордонний регіон, який дає великі можливості тим, хто володіє іноземними мовами. Основні наші бакалаврські програми – це класичні міжнародні відносини, де на магістратурі відбувається розподіл на власне міжнародні відносини й регіональні студії. У першому випадку вони зосереджуються на тому, що відбувається у світі, а регіональні студії – то суто наш регіон, переважно транскордонне співробітництво. У нас на Волині чимало підприємств із міжнародним капіталом, яким потрібні фахівці.
Другий напрям – міжнародний бізнес. Це вужча спеціалізація, яка також затребувана. Ще за останні два роки доволі популярним напрямом серед магістрів стало управління проєктами. Кількість охочих навчитися писати проєкти росте, адже дедалі більше установ і підприємств намагаються залучити до своєї діяльності грантові гроші.
Міжнародна інформація і суспільні комунікації – наш третій напрям. Навчаємо налагодити комунікацію між владою та суспільством, урядами різних країн тощо. Не секрет, що якісна комунікація – запорука успіху в інформаційній війні.
Також цього року пропонуємо нову програму – регіональна безпека. Її впровадження ми задумували ще минулого літа, а вже зараз вона актуальна як ніколи. На факультеті історії, політології та національної безпеки є національна та державна безпека. Вона має військове спрямування, стосується забезпечення національної безпеки силами національного спротиву. І це важливо та правильно. Ми ж робимо акцент на інформаційно-комунікаційному, адже гібридна війна складається саме з цих компонентів. Під регіональною безпекою маємо на увазі Східну Європу. Ми досліджували впродовж трьох років цей регіон, у нас видано три монографії на тему «Інформаційна підтримка транскордонного співробітництва України», тож проблематику вивчили. Упродовж 2018–2019 рр. виконували дослідження «Інформаційна війна як новий вимір геополітичної ривалізації» спільно з Інститутом наук про безпеку Краківського педагогічного університету.
Успішно розвиваємо освітньо-наукову програму підготовки докторів філософії «Міжнародні відносини та стратегічні комунікації України та ЄС». На сьогодні маємо 11 аспірантів, які виконують цікаві й актуальні дослідження. Оскільки за останні шість років науковці факультету виграли міжнародні гранти, то аспіранти мають змогу доєднатися до міжнародних досліджень і проєктів. Йдеться про наукові розвідки у межах програми ЄС Erasmus+: 2017–2019 рр. – проєкт Наталії Павліхи «Проектний менеджмент ЄС» (JeanMonnetModule), 2019–2022 рр. – проєкт Андрія Бояра «Студії ЄС у ВНУ імені Лесі Українки» (JeanMonnetChair), нині маємо ще два нові проєкти. Це завдання, які виконуватимуться упродовж 2022–2025 рр. у межах міжнародних грантових проєктів Наталії Павліхи «Сталий, інклюзивний та розумний розвиток в умовах процесу децентралізації: досвід ЄС» (JeanMonnetChair) та «Стратегічні комунікації ЄС: протидія деструктивним впливам» програми ERASMUS+ напряму Модуль Жана Моне, де керівник Наталія Карпчук.
Загалом же ми маленька родина. На шести курсах маємо близько трьохсот студентів. На наш факультет завжди високий прохідний бал – 140, мізерна кількість місць держзамовлення і відсутність заочної форми, бо левова частина кредитів – іноземна мова, яку заочно вивчити неможливо. Перша іноземна мова у нас вивчається впродовж чотирьох років. Це може бути англійська, польська, іспанська, німецька, французька. Друга іноземна мова вивчається два роки. Уже вдруге ми додаємо до переліку й китайську. Цю мову обрали не випадково, адже попит на неї постійно зростає. Також підписали угоду з Луцькою гімназією № 4 імені Модеста Левицького, де вивчають китайську мову. Проводили спільні заходи, в яких брали участь учні, студенти факультету міжнародних відносин та китайські студенти з факультету культури і мистецтв – святкували Китайський Новий рік. Це надзвичайно вдала практика: учень – студент – носій мови. Ще один наш партнер – приватна школа китайської мови, де організовують майстер-класи з каліграфії. Там усе непросто, бо потрібні спеціальні папір і кісточка й особливе натискання.
Також налагодили співпрацю зі Стамбульським фондом науки і культури, який упродовж десяти днів приймав наших студентів. Насичені програми, зустріч із мером Стамбула, чудовий прийом – усе було неймовірно.
Крім цього, є ще супровід конференцій і публічних заходів. Маємо підписану угоду з Волинською облдержадміністрацією, яка залучає нас до синхронних перекладів. Тож готуємо фахівців і в цій царині.
– Факультет міжнародних відносин дає чи не найуніверсальніші знання, де переплелися економіка, географія, політологія та лінгвістика. Не бідкаються студенти через великі навантаження?
– У нас кожна кафедра має свій блок, який викладає для всіх студентів. Це така собі основа з базових предметів. А вже з третього курсу кожен напрям профілюється на вужчу спеціалізацію. Тому перевантаження аж такого нема. Ще один важливий момент – база практики. Тривалий час у нас були практики в Польщі й Іспанії, а цього року відновили співпрацю з Міністерством закордонних справ, куди й поїхали стажуватися наші діти. Практикують студенти в облдержадміністрації, цього року почнуть і в Луцькій міській раді. Причому це робитиме аспірантка Наталія Пальоха за дуальною формою здобуття освіти.
Також молодь активно долучається до навчання та досліджень в інших ЗВО. Так, троє студенток взяли участь у конкурсі «Ініціатива досконалості – літні студентські програми в Торуні» та вибороли участь у дослідницьких проєктах Університету Миколи Коперника в Торуні. Їх запросили вивчати міжнародні відносини за програмою «Літня програма гуманітарних та соціальних наук» і долучитися до виконання дослідницьких проєктів.
Формат онлайн-навчання змусив шукати нові методи та форми, тому цього року розпочали активне навчання за програмою внутрішньої академічної мобільності з Хмельницьким національним університетом, Національним університетом кораблебудування імені адмірала Макарова. Це так звані дует-курси: студенти відвідують заняття в інших ЗВО й отримують свідоцтва і запис у додаток диплома про таку форму неформальної освіти.
Професорсько-викладацький склад теж вдало поєднує навчальний процес і публічне консультування. Наприклад, Наталія Романюк і Сергій Кулик надають компетентні коментарі на телебаченні й у радіоефірах.
– Студенти позаочі ставляться до Вас дуже приязно й тепло. Маєте якийсь особливий підхід до молоді?
– Якогось особливого ключика до них я не маю. Проте скажу відверто: мої двері завжди відчинені. І вони в ці двері можуть заходити в будь-який момент із будь-якими питаннями. У нас також є Євгенія Василівна, заступник по роботі зі студентами, ото вона наче друга мама. Багато років працює на факультеті Катерина Романівна (позаочі студенти називають її «генерал деканату») та Світлана Іванівна, які забезпечують навчальний процес. Тому їм зовсім не страшно прийти до нас і сказати: «У нас виникла проблема з тим, тим і тим». І вже разом ми міркуємо над її розв’язанням. Так і повинно бути.
Окрім обов’язків декана, викладаю. Так-от, студенти попервах дивувалися, чому у мене нема істотного розрізнення між лекціями та семінарськими. Я однаково завжди намагаюся вести діалог і чути кожного. Тільки в діалозі відточуються знання. Я мушу отримувати від них фітбек. Часто наші лекції перетворювалися на дискусії, де вони отримували оцінки. Завдяки такому контакту бачу рівень студентів без контрольних. Так-так, класичних контрольних робіт у них майже нема. От ще в довоєнний період вони дивилися два художні фільми «Міст шпигунів» і «Червоний горобець», а потім робили порівняльний аналіз роботи розвідки чи інших спецслужб.
Ще на першій парі студенти пишуть модульну роботу «Прогнозування діяльності Міністерства закордонних справ на найближчі чотири місяці». Вони це роблять творчо на ватманах, які зберігаються в мене. Минає чотири місяці, ми звіряємо прогноз із реальністю. У кого співпало – оцінку можна ставити відразу.
Замість індивідуального завдання кожен студент обирає країну світу й щодня упродовж чотирьох місяців відстежує риторику відносин із Україною. Після цього подають досьє із датами й джерелами тієї чи тієї інформації та висновок. Але родзинка цього – гуртування. От є у групі двадцять студентів – отже, двадцять висновків по двадцяти державах. Усі ці досьє кладемо на стіл. За жеребкуванням студент витягує країну, яку готував хтось інший. Читає, погоджується чи не погоджується і на пів сторінки робить уже свої висновки. Від якості виконаної роботи одногрупника залежить його складність. Тому якщо кожен зробить на високому рівні, вся група справляється на відмінно.
– Ви стежите за випускниками факультету?
– Звісно! Наші успішні випускники – приклад того, що факультет міжнародних відносин дає чудову базу. От Юрій Карпук упродовж чотирьох термінів був послом у Нідерландах. 23 лютого у нього закінчилася каденція, він приїхав до Києва отримувати чергове дипломатичне завдання, але почалася війна. Нині при міністерстві. Оскільки він в Україні, не скористатися такою нагодою ми не могли. Тож він прочитав цикл публічних лекцій для наших студентів. Долучив до цього ще й Почесного консула Нідерландів в Україні. Це фантастична нагода для дітей поспілкуватися з тими, хто досяг успіху.
Генеральний директор «СКФ Україна» Богдан Волчок – наш випускник, який із задоволенням увійшов до ради роботодавців і стейкхолдерів. Попри зайнятість, також знаходив можливість поспілкуватися з нашими студентами. Пишаємося Людмилою Коваленко, яка працює в Міністерстві закордонних справ України. Тримаємо зв’язок і з тими, хто виїхав за кордон.
Маємо багато випускників на престижних посадах на підприємствах «Модерн Експо» і «Кромберг енд Шуберт». Тобто знання іноземних мов і системи міжнародного бізнесу завжди дають шанс на високооплачувану роботу.
– Впало у вічі, що саме студенти факультету міжнародних відносин чи не першими ввімкнулися у волонтерську діяльність, почали записувати мотивувальні відео, декламувати вірші. Тенденція лідерства?
– Я Вам відверто скажу, що ніхто їх до цього не змушував. Це їхня громадянська позиція. От навіть учора прийшла студентський декан Анюта Климовець, яка вже турбується про те, який саме ролик підготувати до Дня конституції. Дівчина всього лиш першокурсниця, і лише місяць на посаді, та вже подає такі ініціативи. Двоє наших студентів воюють у досить гарячих точках, викладач Андрій Моренчук так само пішов воювати з перших днів. Колеги ж рівномірно розподілили його навантаження й роблять це безкоштовно. Галина Копачинська зі студенткою Олександрою Бекешею проводять арттерапію. А скільки лишається за кадром! Переконана, ці приклади – зайвий доказ прояву лідерства та взаємопідтримки. Тому я фанат свого факультету й вболіваю за нього.
Спілкувався Андрій СОБУЦЬКИЙ
Фото: Дмитро БАЙДА
