11 лютого 2024 р. в музейному просторі Окольний замок відбулася презентація двомовної українсько-польської збірки «Nie zabrałam ze sobą radości».
Видання зініційоване і зреалізоване президенткою Польського товариства письменників, професоркою Анною Насіловською та очільником варшавського відділення цього товариства, письменником і перекладачем Збіґнєвом Збиковським. Переклад поезій із української здійснили Збіґнєв Збиковський і Богдан Баран.
До антології увійшли вибрані поетичні тексти двох останніх – воєнних – років шістьох українських авторок, які брали участь у проєкті Спільномова (Spilnomowa) у Домі літератури у Варшаві: Олени Рибки, Дзвінки Матіяш, Юлії Бережко-Камінської, Мар’яни Савки, Ольги Ольхової та Йордани Дранчук. Двомовна збірка оригінальна тим, що поряд із польським перекладом є QR-код із посиланням на оригінальне прочитання текстів авторками українською.
У рамках промотуру книжки в Україні – Львів, Луцьк, Київ, Ірпінь.
Вітальне слово прозвучало від віцеконсула Генерального консульства Республіки Польща у Луцьку Матеуша Маршалека та заступниці міського голови Ірини Чебелюк. Модератором зустрічі була доцентка кафедри української літератури Волинського національного університету імені Лесі Українки Олена Маланій. Серед слухачів – студенти й викладачі факультету філології та журналістики, зокрема україністики та полоністики.
Поезії, що увійшли до збірки і були зачитані на вечорі – надзвичайно глибокі. Це тексти про біль втрати власного дому, про пошук себе у цьому світі, про повернення із чужини додому. Хтось змушений був із початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну залишати небезпечні території, зруйновані будинки і вирушати в пошуках тимчасового захисту в чужій країні: «Я кочівниця... я кочую з тривожним наплічником... з мого саду в чужий...» (Ольга Ольхова). А хтось лишився вдома, ще міцніше вростаючи у свою землю: «Тепловізори, броніки, адреналін / Наша дійсність тепер така...» (Мар’яна Савка). Географія авторчинь – від Харкова, через Київ, Бучу – до Львова, Івано-Франківська. У кожної своя історія, свій довгий шлях. Образ чужини і рідного краю, рідного дому звучить у кожному рядку поезій, пульсуючи кардіограмою болю: «У місто чуже, наковтавшись жаскої біди, Приходить мій дім і пахне відчайно жасмином...», «Літо моє краківське без кавунів херсонських і винограду» (Юлія Бережко-Камінська).
Але кожна з них чітко усвідомлювала, що усе це – явище тимчасове, що вони обов’язково повернуться додому: «Хай пульсує країна вірою. Повертайтеся швидше додому» (Олена Рибка). І ось – майже усі повернулися, лишивши позаду важкі спогади. І біль, який ще не скоро мине, як і не скоро загояться рани. Залишаться шрами у наших душах надовго. Можливо, назавжди: «Хай краще болить собі тіло, а не згусток оцих божевіль...» (Йордана Дранчук).
У поезіях присутня віра у те, що «Моя земля перемагає темряву / наше коріння проростає в нас гнівом і любов’ю» (Олена Рибка), «Скоро минеться війна і я повернусь і в своєму засинатиму ліжку!» (Юлія Бережко-Камінська), «Усе ще повернеться в наші розквітлі міста» (Мар’яна Савка), адже «У мене вдома так багато неба» (Дзвінка Матіяш) і весна неминуча!
Дві години пролетіли непомітно. Усі присутні слухали поезії та відверті сповіді поетес, затамувавши подих. Було щемно, до сліз. Слово лікувало, надихало, вселяло надію: «Бо вірші – прихисток у словах, як шелтер для того, хто втратив домівку» (Мар’яна Савка).
У тональності болю звучать ці поезії. Різними голосами, з різних міст України, але в унісон.
«Радосте мого дому, домашня моя радосте, дочекайся мене – хай би хоч стелею з неба і стінами дива вцілілих бучанських крон...» (Ольга Ольхова) – лунає молитвою, непереможною вірою в перемогу добра над злом.
Висловлюємо подяку за можливість долучитися до поетичного слова Ользі Ольховій – поетесі, менеджерці багатьох культурних проєктів в Україні та за кордоном. Спільні культурні проєкти надзвичайно важливі й затребувані в процесі вибудовування і зміцнення добросусідських відносин, на помежів’ї культур, літератур, особливо в тривожні часи.
Олена МАЛАНІЙ,
доцентка кафедри української літератури