26 лютого 2026 року у Волинському національному університеті імені Лесі Українки відбулася презентація сигнального примірника книги «Драгоманов, син Драгоманова» авторства Тамари Скрипки та Ігоря Гирича.
Подія, приурочена до 155-річчя з дня народження Лесі Українки, об’єднала науковців, філологів, студентів та онлайн-учасників, зацікавлених у життєписі Світозара Драгоманова – громадсько-культурного діяча, публіциста, суспільствознавця, політолога, біографа, перекладача та мемуариста.
Модераторами заходу виступили завідувач кафедри теорії літератури та зарубіжної літератури Сергій Романов і доцентка кафедри Олена Пашук.
Сергій Романов, який також є редактором видання, привітав аудиторію у стінах Музею Лесі Українки та наголосив на важливості дослідження значущих, але водночас маловідомих постатей:
«Сьогодні ми маємо, скажімо так, можливість зустрітися із сином Драгоманова – зустрітися безпосередньо, адже взаємодія з тими, хто вже в кращих світах, через їхні праці – це можливість діалогу та пізнання. Ми знаємо, що це син Драгоманова, приблизно уявляємо його родину, але те, що він був надзвичайно цікавим мислителем, громадським діячем, політологом, кваліфікованим фахівцем із містобудування, стало відомо завдяки цьому дослідницькому проєкту».
Співавторка видання Тамара Скрипка – українська літературознавиця, дослідниця біографії Лесі Українки, авторка восьми книжок про неї та її родину – поділилася історією своїх досліджень про Світозара Драгоманова:
«Дякую за честь презентувати у стінах Волинського національного університету мою восьму книгу про родину Драгоманових-Косачів. У підрадянській Україні ім’я Світозара Драгоманова викреслювалося з нашої історії. Він не вписувався в реалії радянської естетики й науки за низкою параметрів – насамперед як шляхтич, емігрант, учасник українських визвольних змагань 1917–1921 років. Не сприяло вивченню творчості Світозара Михайловича і його місце серед нащадків роду Драгоманових. Адже родинні спільноти, діалектика зв’язків між окремими особистостями й генераціями не були частиною української історії, що перебувала під пресом ідеологічного детермінізму диктаторського режиму».
Матеріали пошуково-дослідницької роботи лягли в основу першого розділу, у якому подано біографію діяча. Другий розділ – «Світозар Драгоманов і новітній європейський патероніст» – написав Ігор Гирич.
«Чим більше я про нього дізнавався, читав матеріали, тим більше він мене захоплював і зацікавлював як постать. Важливим у цьому дослідженні для мене стало і те, що я краще зрозумів Михайла Драгоманова. Світозар був людиною, яка все життя вела ідеологічну боротьбу за культурну спадщину батька, досліджувала його творчість і працю. Не дивно, що він не емігрував, адже заперечував тоталітаризм і прагнув вижити в його умовах», – розповів співавтор.
Третій розділ книжки – «Документи з архівної справи секретного агента-інформатора Світозара Драгоманова» – сформовано з матеріалів справи № 01651, заведеної другим відділом УДБ НКВС УРСР, що зберігається в архіві СБУ.
Четвертий розділ – «Іконографія» – містить візуальну фрагментарну хроніку життя родини Драгоманових, зокрема Світозара, представлену у 77 світлинах. У книжці також подано опис іконографії з покажчиком.
Це видання є першою спробою цілісного життєпису Світозара Драгоманова. Зібрана спадщина увійде до першого тому вибраних праць, тексти яких уже підготовлено до друку. Другий том міститиме листування із закордону й буде підготовлений наступного року.
Відділ інформаційної політики
