У психологію людей часто приводять особисті історії, біль, пошук відповідей. Зі мною було трішки інакше. Із самого дитинства, якщо я і бавилася ляльками, то не просто так. Мене цікавило не те, у що вони одягнені чи як виглядають. Мене завжди захоплювало, що в них «у головах». Я вигадувала для них історії, характери, емоції. Спостерігала, аналізувала, проживала разом із ними їхні стани.
У той час професія психолога не була популярною чи зрозумілою. Мама була переконана, що я, швидше за все, стану нейрохірургом: настільки мене цікавив внутрішній світ людини. Але мій вибір був тихий, внутрішньо дуже чіткий і без варіантів.
Із кожним роком мене все більше захоплювало питання: що насправді відбувається з людиною, коли вона радіє чи сумує? Що стоїть за її реакціями? Як події, слова, досвід формують наше життя? І найголовніше – що ми можемо змінити, якщо почнемо розуміти це глибше?
2001 року я стала студенткою першого набору факультету психології Волинського державного університету імені Лесі Українки. Це був особливий час – час становлення не лише мене як спеціаліста, а й самої психології як напряму. Навчання стало першим кроком до глибшого пізнання. Але, чесно кажучи, воно було лише початком.
Мого першого клієнта я пам’ятаю дуже добре. Це був хлопчик 6 років. Для мене, студентки четвертого курсу, це було одночасно захопливо і трохи страшно. Я досі іноді думаю: як тоді мені довірили дитину? Але саме тоді вперше по-справжньому відчула: це моє. Зараз, озираючись назад, розумію: психолог жив у мені завжди. Усе інше було лише формальністю, шляхом, який допоміг цьому проявитися.
Після завершення Університету я не зупинилася. Навпаки – саме тоді все тільки почалось. Я пішла далі: у навчання, практику, глибину. У психотерапію як спосіб не просто розуміти, а допомагати змінювати життя. Закінчила майстер-школу клієнт-центрованої психотерапії К. Роджерса (Асоціація практичних психологів, м. Харків), курси підвищення кваліфікації за напрямом арттерапії.
Сьогодні я – психотерапевт. І для мене це вже не просто професія. Це про довіру. Про зустріч із людиною там, де їй болить. Про можливість бути поруч у найважливіші моменти змін. Про те, як з хаосу всередині народжується ясність, із болю – опора, із розгубленості – шлях до себе. І кожен мій клієнт – це окрема історія, яка ще раз підтверджує: всередині нас набагато більше, ніж ми звикли думати. І, мабуть, той маленький інтерес із дитинства – «що в них у головах?» – перетворився сьогодні у справу всього мого життя.
Юліана ЛЮШУК,
психотерапевт у приватній клініці Bright Health,
раніше – психотерапевт у реабілітаційному центрі «Фенікс»,
випускниця факультету психології 2006 року
