Час, як завжди, пролітає непомітно. І для нас, студентів факультету міжнародних відносин спеціальності «Консолідована інформація», перший місяць навчання в польських вишах за програмою «Польський Еразмус для України» промайнув швидко.
Цей місяць був і складним, і водночас цікавим: ми пережили період адаптації в навчанні й побуті. Щодня ми відкривали для себе щось нове. Але навіть за такий короткий проміжок часу я зрозуміла, що Україна та Польща має більше спільного, ніж відмінного.
Щодо навчання, то воно дуже цікаве. Зі своїми викладачами, паннами Пауліною та Наталією, ми не лише вивчаємо мову, але й переглядаємо польські фільми, ведемо бесіди про традиції Польщі й України, про історію наших держав та багато іншого. Упродовж першого місяця вивчення мови для визначення рівня наших знань нам часто доводилося виконувати тестові завдання, писати диктанти. Не хочу хвалитися, але ми з Іваном Савичем вдало пройшли ці випробування, тому рідному Східноєвропейському національному університету імені Лесі Українки не доведеться «червоніти» за своїх студентів. Поділюся власними спостереженнями щодо цікавої тенденції, яка виникла в ході вивчення мови. Хлопці з нашої групи швидше опановують польську розмовну, а дівчата – кращі в граматиці й на письмі. На мою думку, причиною цього є дівоча сором’язливість і боязнь допустити помилки під час спілкування іноземною. Але згодом ми наздоженемо та, звісно, переженемо наших юнаків.
Аліна Покотило та Іван Савич перед головним корпусом Варшавського університету
Попри мінливість березневої погоди (холод, сніг, дощ, сильний вітер, сонце) ми все-таки продовжуємо знайомитися з історико-культурними пам’ятками Варшави та її сучасним надбанням. (Див.Witam z Warszawy).
Зокрема, ми прогулялися парком Лазєнковскі (пол. Park Łazienkowski або Łazienki Królewskie) – літньою резиденцією останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського. Він розміщений у самому центрі Варшави й милує туристів своєю мальовничістю. Посеред парку на острові, оточеному з усіх сторін водою, стоїть палац, побудований у класичному стилі. Крім палацу, на території парку є ще Білий дім, Мисливський палац та чимало маленьких павільйонів – водозабір, єгипетська божниця, ермітаж, зроблений за зразком стародавніх будівель та ін. Прогулюючись парком, ми спостерігали за потішними білками, качками, а також поважними павичами, які спокійно розгулювали територією.
Ще одним відкриттям для мене став Музей історії польських євреїв (пол. Muzeum Historii Żydów Polskich), який розповідає про багатовікову історію та культуру євреїв у Польщі до Голокосту. Сам музей побудований на території колишнього єврейського гетто, неподалік монумента жертвам Голокосту.
Для нас, українців, стала дивиною організація поляками спільного спостереження за частковим затемненням сонця, яке було видно в Європі, Україні, в західній частині Росії і частково в північній Африці. Поблизу Centrum Nauki Kopernikа сонячне затемнення транслювали з телескопа на екран і всі охочі могли його побачити. Також глядачам безкоштовно роздавали спеціальні окуляри, які захищали зір та допомагали добре розгледіти затемнення.
У зв’язку зі святкуванням католицької Пасхи ми мали вихідні. Найприємнішим моментом стала зустріч із моїми одногрупниками, за якими я безмежно скучила. До польської столиці приїхали Андрій Собчук і Роман Зінчук, які за програмою «Польський Еразмус для України» навчаються у Вроцлаві та Любліні відповідно. Ми весело провели свій вільний час, мандруючи Варшавою. Про це свідчать наші фото.
Отож, ми дружно передаємо привіт нашому улюбленому факультету міжнародних відносин, а я ще передаю вітання інституту економіки та менеджменту, де навчаюся на заочній формі за спеціальністю «Управління інноваційною діяльністю».
Далі буде…
Аліна ПОКОТИЛО,
магістрантка факультету міжнародних відносин
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело
