11 листопада у СНУ імені Лесі Українки відбулася інтерактивна лекція «Українська лексика: репресії ХХ ст. й реабілітація ХХІ ст.». Усю правду про знищення української мови радянською владою та про реальні кроки реабілітації українського лексикону розповів лінгвіст, перекладач, словникар, докторант кафедри прикладної лінгвістики Василь Старко.
«Знищення української мови розпочалося у 30-х роках ХХ ст. І відбувалося воно кількома способами: “збагачення” української мови російськими словами; вилучення питомих слів, накидання російськомовних моделей, видання радянських термінологічних бюлетенів; поширення у редакціях списків заборонених українських слів; калькування; збіднення синонімічних рядів; пониження статусу українських слів через ремарки (діалектне, розмовне, західне чи застаріле слово)», – мовив Василь Старко.
Назвав пан Василь і способи реабілітації української мови сьогодні. По-перше, це повернення репресованих словників української мови, які були видані у 1920-х роках. До цієї роботи В. Старко має пряму причетність, адже він один із упорядників дуже корисного сайту http://r2u.org.ua. Наприклад, тут викладено три томи «Російсько-українського словника» А. Кримського і С. Єфремова і (1924–1933), «Словник української мови» Б. Грінченка й інші російсько-українські та тлумачні словники 1920-х років. Нині також відбувається очищення від радянського баласту (активних дієсприкметників із суфіксами -уч-/-юч-, -ач-/-яч-: відпочиваючий – відпочивальник, завідуючий – завідувач, діючий – чинний, дієвий), відновлення питомих моделей. «Українська мова – багата, про ми як мовці – дуже бідні», – переконаний Василь Старко. Тому рекомендував очищувати мовлення від суржику і збагачувати свій словниковий запас.
Загалом уся розповідь Василя Старка перетворилася на розмову-дискусію, у якій активну участь взяли викладачі та студенти.
Іванна МИСЛИВА-БУНЬКО
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело