Кожна людина любить щось безкоштовне. Це безглуздо заперечувати. Але ми живемо в такий час, коли щось справді вартісне, але без оплати знайти нелегко. Та і для цього потрібно докласти певних зусиль. Коли все ж у щось вкладаєшся – це дає певні результати. Так, я у вільний час займаюся саморозвитком, шукаю різні безкоштовні можливості (я ж бо студент). Дуже часто подаю заявки на різноманітні проекти за кордон (для цього потрібно мати хоч якесь знання англійської мови та закордонний паспорт), а там – як пощастить. Зазвичай не щастить, але це нормально: на міжнародні проекти конкуренція серед українців зазвичай сягає 200 людей на 1 місце.
Та інколи щастить. Зовсім нещодавно доля подарувала мені шанс полетіти на проект «Step for ward to ward peace» у Вільнюс (Литва). Щоправда, мені про це повідомили за 2 дні до початку проекту, але кого це тоді хвилювало?! Відпросився в декана, з роботи, передав свою діяльність у громадській організації на тиждень іншим людям, зібрав речі – і ось я на проекті.
Training course (далі просто ТС, або тренінг) зібрав представників із 12 країн (Україна, Білорусь, Польща, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Туреччина, Литва, Естонія, Нідерланди, Іспанія, Молдова). Цілий тиждень говорили про конфлікти, як їх регулювати, управляти ними, вирішувати. Неформальна освіта давала змогу використовувати різні методи навчання – мозковий штурм, симуляції, колективне мислення. Усе це, з одного боку, давало можливість кожному проявити себе, внести свій вклад у виконання завдань, а з іншого – допомагало розглянути проблему чи комплекс проблем із різних поглядів. Окрім того, представники різних країн розповідали про конфлікти, які є чи були в їхніх державах за останні роки. Напевно, один із найбільш сильних та емоційних моментів – це коли азербайджанці та вірмени стоять разом, тримаючись за руки, забувши про всі минулі конфлікти.
Варто сказати, що цінність таких ТС не тільки в самому процесі навчання. Це нові знайомства з людьми з різних країн, це розвиток навичок спілкування англійською мовою та багатьох інших особистісних якостей, це розширення власних горизонтів. Урешті-решт, це змога подорожувати, відкривати для себе нові міста, країни. І це досвід, який запам'ятовується на все життя. А для цього ж потрібно просто трішки постаратися.
Максим ДРАЧ,
студент факультету філології та журналістики
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело
