18 жовтня на факультеті філології та журналістики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки відбулася зустріч із лейтенантом, екс-начальником прес-служби 14-ї окремої механізованої бригади ОК «Захід», автором роману «Карателі» – Владиславом Якушевим.
Представив гостей аудиторії декан факультету філології та журналістики Юрій Громик.
Модератором творчої зустрічі був військовий журналіст, офіцер Західного регіонального медіа-центру Міністерства оборони України Володимир Скоростецький. Цьогоріч він також був гостем Лесиного вишу. Під час зустрічі зі студентами та викладачами він презентував четверте видання з серії книг «Вклоняємось доземно українському солдату».
Сьогодні Володимир Скоростецький представив автора роману, який уже названо одним із найрезонансніших творів сучасної української літератури в якому описуються бойові дії, що досі тривають на Сході України. «Оскільки зустріч відбувається на факультеті філології, то і мова піде про те, яким чином література впливає на історію, на повсякденне життя», – мовив модератор. «Книгу можна порівняти з кам’яною скрижаллю, яка спонукає читача поринути в той час, задуматися про те хто ми, ким ми були, хто прийде після нас. Ось і книга “Карателі” розповідає про людей, які боронять нашу країну».
Потому до слова запросили Влада Якушева, який зазначив, що книга написана для людей, про людей. «Це художня книга, в якій 90% правди та 10% – художній вимисел. До прикладу, я створив персонажа, якого назвав Юліком. Юлік уособлює в собі негативні сторони, які в певних ситуаціях проявлялися в людині. До вимислу відносяться й описи тварин, змінені певні імена військовослужбовців, їхні позивні».
Журналіст розповів, що перед тим як взятися за написання книги, він перечитав велику кількість книжок на військову тематику. «Я намагався не бути послідовником, не піддаватися впливу тих авторів, книги яких мені довелося прочитати. Так, читаючи книжки інших, я вчився сам, але ні в якому разі не намагався стати Ремарком», – зізнався Владислав.
Коли на екрані з’явилося фото, на якому були зображені бійці, Влад мовив, що це головні персонажі книги «Карателі», бійці, які обороняли Маріуполь і Мар’їнку у 2014-2016 рр. «На війні не зброя головне, головна зброя – люди!». Далі автор розповів про реальних героїв книги. Зокрема, про «Тигра», який дуже грамотно ставив міни. Саме завдяки йому сербський батальйон пішов із позицій, припинивши воювати на боці росіян. Про снайпера «Смагу», який маючи слабке серце вижив на війні, а помер вдома від серцевого нападу, коли дивився новини про те, як били по позиціях, де були його побратими. Про кулеметника з позивним «Донецьк». Хлопець – наполовину чеченець. Він прийшов на війну у віці 20-ти років. Юнак воює досі. Про «Йожика», який стріляв з РПГ невідомою для ворога «начинкою». За його голову «сєпари» спочатку давали 10 тис. дол., а після переможного бою – 100 тис. дол. Та, навіть, поскаржилися на «Йожика» в ОБСЄ. Про Сан Санича, Мішу, «Панду», «Гнома» та багатьох інших побратимів, які жили, воювали, досі воюють на війні і про тих, хто поліг за нашу перемогу.
Автор книги розповідає про "Тигра"
"Тигру-Павловичу" від бойовиків приходили ммс-ки з відрізаними головами українських полонених. Хотіли його залякати, але "Тигр" реагував по-своєму... На наступний день у ворога було ще більше втрат.
А це снайпер "Смага"
Влад розповідає про кулеметника з позивним «Донецьк»
"Йожик" з гранатомета стріляв як Бог
Саме так виглядають українські карателі
"Психи" після бою
Демонструючи світлини з війни, автор розповідав як боронили інтернат у Мар’їнці. Ця позиція знаходилася на відстані 240 метрів від бойовиків, а мінімальну кількість захисників називали – «Психи».
Присутніх схвилювала розповідь про ще одну позицію 14-ї окремої механізованої бригади. Її історія трагічна. В одному з боїв загинула людина, багато було скалічено. Жоден не залишився неушкодженим.
Дорога до дому. Ми щасливі, бо вижили.
На зустрічі зі студентами був присутній побратим гостя – Віктор Ярмолюк. Він розповів, що Владислав є автором статті «Тисяча “бойових” і “агенти Кремля”», в якій офіцер першим підняв питання про 1000 бойових, які мали платити військовим та десятикратне відшкодування за втрату речей. Завдяки цій публікації, яка вийшла в світ 1 лютого 2016 року, Влад здобув авторитет не лише у своїх побратимів, але й у всіх військовиків ЗСУ та журналістів. Його мали заарештувати, але, завдяки розголосу, Влада лише запросили в Міністерство оборони для розмови. «Не бійтеся говорити правду, яка б вона не була!», – звернувся Віктор до присутніх.
Насамкінець Влад Якушев зачитав уривок зі свого роману. В ньому автор із гумором описав історії з життя бійців, яке триває на фронті, між боями з російським агресором і відповів на всі запитання, що линули з зали.
Відділ зв’язків із громадськістю
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело
