22 травня 2019 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 437 «Питання українського правопису», якою схвалив нову редакцію «Українського правопису». Документ підготувала спеціальна Українська національна комісія з питань правопису, до якої увійшли провідні мовознавці НАНУ та національних університетів з різних регіонів України. Протягом серпня–вересня 2018 року пройшло громадське обговорення пропонованих змін, під час якого надійшло понад 3 тис. пропозицій.
3 червня 2019 року фінальний текст нової редакції «Українського правопису» було опубліковано на офіційних сайтах Міністерства освіти і науки і Національної академії наук. З цього моменту рекомендовано застосовувати норми та правила нової редакції Правопису в усіх сферах суспільного життя, зокрема в офіційно-діловому стилі мовлення. Водночас розробляється план імплементації нової редакції «Українського правопису»; цим документом передбачено терміни та етапи впровадження змін в освітній процес. Зокрема, до навчальних планів і програм закладів середньої освіти усі новації правописної системи потраплятимуть упродовж 5 років; такий самий термін передбачено і для того, щоби зміни у правописі потрапили і до тестів ЗНО з української мови та літератури. Що ж стосується закладів вищої освіти, то, на наше глибоке переконання, вивчення всіх новацій, правописних у тому числі, має відбуватися відразу після їх затвердження і опублікування на офіційних сайтах.
Загалом будь-який правопис має три підсистеми: 1) графічну (алфавіт); 2) орфографічну (закономірності поєднання букв алфавіту для передавання на письмі звукового образу мови); 3) пунктуаційну (розділові знаки, що передають змістове та інтонаційне членування мовлення). Новий правописний кодекс стосується тільки орфографії. Усі запропоновані зміни можна умовно поділити на 2 групи: 1) справжні зміни в написанні слів (без варіантів) і 2) варіантні доповнення до чинної норми (збережено старий і запропоновано новий варіант написання слова).
До першої групи (власне змін) можна віднести правила, що значно зменшують кількість слів, які раніше писали з дефісом. По-перше, це стосується слів із першим компонентом пів: пів року, пів країни, пів ящика, пів Києва, пів Європи. Однак слова, у яких компонент пів не має значення «половина чогось», пишуться разом: півкуля, півострів, півзахисник, півмісяць.
По-друге, разом без дефісу пишемо слова з першим іншомовним компонентом віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-, міні-, міді-, максі-, топ-, флеш-, веб-, мас-, преміум-, прес-: ексміністр, віцеконсул, лейбгвардієць, оберлейтенант, штабскапітан, унтерофіцер, контрадмірал, мінімаркет, мідіспідниця, максіформат, топменеджер, флешінтерв’ю, вебкамера, масмедіа, преміумклас, пресконференція (за попереднім правописом слова з цими компонентами рекомендовано було писати через дефіс).
Певних змін зазнав правопис окремих слів: проєкт, проєкція, фоє, Дікенс, моко, Мароко, священник, Святвечір.
По-різному запропоновано писати назви товарних знаків, марок виробів. З великої літери: Автомобілі «Жигулі» виробляли з 1970 по 2014 рік. Але якщо таке слово вживається як загальна назва, то з малої: Він приїхав на новому блискучому «фольксвагені».
Назви, пов’язані з релігією, писали і пишемо з великої літери. Але в усталених словосполученнях розмовного мовлення, де слова Бог, Господь та ін. не вживаються як їх найменування, їх пишемо з малої літери: бог зна що, господь з тобою, їй-богу, господи боже мій, дай боже, боже збав тощо.
Другу групу (варіантне написання і вимова) правописних новацій становлять насамперед слова іншомовного походження. Так, у прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами: буквою г (Вергілій, Гегель, Гуллівер) та буквою ґ (Верґілій).
У словах, що походять із давньогрецької та латинської мов, буквосполучення au звичайно передається як ав: автор, автомобіль, лавра, Павло. У тих словах, де традиційно звучить ау, тепер допускаються варіанти з ав: аудиторія і авдиторія, лауреат і лавреат, пауза і павза, фауна і фавна.
Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо звичайно буквою т: антропологія, аптека, католик, театр, теорія, ритм. А в тих словах, де узвичаїлася традиція вимови і написання з ф, тепер можливі два варіанти: ефір і етер, міф і міт, кафедра і катедра, логарифм і логаритм.
Іменники ІІІ відміни на –ть після приголосного, а також слова кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білорусь у родовому відмінку однини (кого? чого?) можуть мати варіантні закінчення –і та –и: радості і радости, незалежності і незалежности, честі і чести, любові і любови, осені і осени, Русі і Руси.
У новому правописі з’явилася стаття, що регламентує правильне написання різних сайтів і ресурсів. Назви сайтів без родового слова пишемо з малої літери (твітер, ґуґл); назви сайтів з родовим словом пишемо з великої літери і в лапках (мережа «Фейсбук», ресурс «Вікіпедія»); назви сайтів, вжиті як назви юридичних осіб, пишемо з великої літери (РНБО ввела санкції проти Яндекса).
Окремо варто зазначити, що в новій редакції правопису з’явився спеціальний параграф, що має безпосередній стосунок до проблеми гендерної рівності в нашій країні. Ідеться про активне утворення і вживання так званих фемінітивів, тобто назв жінок за їх професійними, освітніми, посадовими ознаками, сферою діяльності тощо. У цьому параграфі детально розписано, якими суфіксами можна послуговуватися для утворення таких слів. Тобто поряд з уже звичними для нас словами вчителька, вихователька, касирка, прибиральниця, запропоновано активно вживати й інші лексеми: юристка, дикторка, директорка, завідувачка, філологиня, критикеса, мисткиня тощо. Ці слова не мають обмеженого розмовним стилем уживання, їх можна застосовувати і в офіційних документах як варіанти до узвичаєних чоловічих форм.
Насамкінець зазначу, що на першому розширеному засіданні вченої ради факультету філології та журналістики було прийнято рішення: «З 01.09.2019 року в навчальному процесі та в документації дотримуватися норм чинного нового правопису». Викладачі кафедри історії та культури української мови, які читають дисципліну «Українська мова за професійним спрямуванням» на всіх факультетах нашого університету, зобов’язані ознайомити студентів зі змінами в правописі. Крім того, ми оновлюємо базу тестових завдань для іспиту з цієї дисципліни.
Оксана ПРИЙМАЧОК,
кандидат філологічних наук,
доцент кафедри історії та культури української мови
При використанні матеріалів гіперпосилання на ресурс обов'язкове
