27 жовтня 2025 року, у День української писемності та мови, спільнота Волинського національного університету імені Лесі Українки традиційно долучилася до Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності.
Проректорка Наталія Благовірна розповіла, що написання радіодиктанту є доброю традицією, яка об’єднує та згуртовує: «Стало вже доброю традицією в нашому університеті щороку, в День української писемності та мови, писати разом і в локації головного корпусу Університету, і в інших локаціях на факультетах цей диктант. Щороку це завжди цікаво. Цікаво, тому що ми всі разом відчуваємо, мислимо, серце б’ється в одному ритмі. І кожен раз це ще й певний виклик – перевірити себе».
Декан факультету іноземної філології Ірина Біскуб наголосила на важливості такої події для студентів:
«Ми зобов’язані поєднувати високий рівень володіння іноземними мовами з професійним володінням рідною українською. Звісно, немає межі вдосконаленню – працюватимемо далі, зокрема над виправленням помилок».

Диктант писали й на факультеті філології та журналістики. Ця подія мала тут особливе значення, адже відбулася в межах Тижня факультету. Підтримали студентів та долучилися до написання декан Віктор Яручик і завідувачка кафедри історії та культури української мови Ірина Левчук.



А студенти факультету історії, політології та національної безпеки писали диктант разом із прикордонниками Волинського загону.

Текст «Треба жити» цьогорічного Всеукраїнського радіодиктанту написала українська письменниця Євгенія Кузнєцова, а читала його Наталія Сумська – українська акторка театру і кіно.

Своїми враженнями від написання диктанту поділилися й самі студенти.
«Я вже не вперше беру участь у написанні Національного диктанту. Взагалі було трохи тривожно, тому що, звичайно, ти переживаєш, коли пишеш будь-які диктанти. Думаю, що я написала дуже добре, усе коректно і правильно», – сказала студентка Олеся Форманюк.
«Я обов’язково надішлю свій результат на перевірку. Текст, у принципі, неважкий, але, звичайно, із деякими складнощами. Та я вважаю, що диктант – це потрібна річ, він справді об’єднує народ», – висловився здобувач Олександр Нінічук.

«На мою думку, саме під час написання диктанту відчуваєш національне піднесення, коли всі об’єднуються заради спільної мети. Це переосмислення цінностей, важливості нашої мови в сучасному світі, особливо в умовах війни», – переконана студентка Софія Кохтей.


Відділ інформаційної політики