Щорічно 29 квітня людство відзначає Міжнародний день танцю. Його 1982 року зініціювала Міжнародна рада танцю ЮНЕСКО в день народження французького балетмейстера Жана-Жоржа Новерра, який увійшов в історію як «батько сучасного балету».
Генеральною ідеєю засновників було об’єднати всі напрями танцю. День мав стати приводом для вшанування цієї форми мистецтва, її здатності долати всі політичні, культурні й етнічні кордони, а ще можливістю згуртувати людей у дружбі та мирі засобами єдиної мови – мови танцю.
І хоча танцюють усі, проте обирають це своєю професією ті, хто щиро та віддано залюблений у красу й легкість танцю; хто жити не може без музики; чиє серце б’ється з нею в такт; хто здатний на важку щоденну працю, репетиції, тренування, самодисципліну.
Загальновідомо, що бразильці мають славу танцюючої нації, але нам, українцям, належить рекорд із масового одночасного танцю. Встановили його 2011 року в Кропивницькому, де 14585 осіб зібралися на стадіоні та станцювали рок-н-рол.
Про таїнство танцю та його місце в Університеті розповідає завідувач кафедри хореографії, доцент Леся Косаковська.
Насамперед Леся Петрівна з теплотою та певним щемом згадує Нестора Володимировича Бурчака, який, будучи ректором педінституту, запросив її на роботу. Ці роки були незабутніми і залишилися в пам’яті яскравими та багатовимірними. А вже потім з’явилася кафедра хореографії. Спочатку, 1991 року, – як нова спеціальність при кафедрі музики (методичну комісію з хореографії очолив тоді Федір Бондарук), а 2001 року – як цілісна структура. Її завідувачем став заслужений артист України Віктор Дужич-Ніколайчук. Із 2020 року кафедрою керує кандидат мистецтвознавства, доцент Леся Косаковська.
Упродовж років діяльності на кафедрі працювали відомі митці: народний артист України Олександр Якимчук, заслужений артист України Валерій Смирнов, заслужені працівники мистецтв України Микола Савчук, Олег Козачук, Галина Соколова, відмінник освіти Сергій Кравчук, майстер спорту України з бально-спортивних танців Олег Куцик.
Пані Леся наголошує, що кафедра пишається своїми випускниками. Це, зокрема, Артем Шошин, Тетяна Теслюк, Олександр Кашевський, Ярослав і Роман Смирнови, Олена Савчук, Лілія Капасюк.
Нині на ринку праці наші випускники затребувані. Вони працюють балетмейстерами, артистами, викладачами хореографічних дисциплін у школах, садочках. Навчають прекрасного, розвивають юні таланти і є прикладом для наслідування й активним творчим осередком Волині, а для Університету – «візитівкою» на всеукраїнських і міжнародних мистецьких акціях.
Так, за роки праці кафедрали створили низку творчих колективів: «Кладочка», танцювальна група аматорського фольклорного ансамблю «Розмай», шоу-балет «Натхнення», з якими виступали на фестивалях і конкурсах у Польщі, Югославії, Прибалтиці, Білорусі, Сербії, Франції.
А ще кафедра хореографії як наукова одиниця Університету працює над такими науковими проблемами: українське та зарубіжне хореографічне мистецтво ХХ ст.; танцювальний фольклор, науково-виконавська реконструкція українських традиційних танців; фахова та методична підготовка майбутніх учителів хореографії, фахівців у галузі хореографічного мистецтва.
На запитання про свою творчу долю як танцівниці Леся Косаковська розповідає, що перші кроки на сценічних підмостках здійснила в танцювальному гуртку Палацу піонерів м. Луцька. А почала займатися танцями під впливом батьків. Виступала в самодіяльному народному ансамблі танцю «Волинянка» 10 років. За час активної сценічної діяльності побувала з виступами в понад 30 країнах світу.
Хореографія стала для пані Лесі справою всього життя. Коли завершилася сценічна кар’єра, почалася викладацька, аж до захисту кандидатської дисертації й отримання звання доцента. І сьогодні ця енергійна викладачка фонтанує новими ідеями, пошуками. Такою новою справою став Усеукраїнський хореографічний фестиваль-конкурс дітей та молоді «Екзерсис». Як культурно-мистецький захід він започаткований для виявлення талантів і потенційних можливостей розвитку дітей у хореографічному мистецтві; створення умов для творчого спілкування керівників й учасників колективів; надання професійної підтримки молодим хореографам-випускникам Університету.
Отже, підсумовує свою розповідь Леся Косаковська, танець – це зашифрована мова рухів, це швидкість і вихори емоцій. Танець – більше, ніж слова. Це рух, це саме життя, а танок робить його прекрасним. Тож танцюйте, розкривайтеся в танку і відкривайте для себе друзів. Танцюйте по життю, аби проблеми не змогли наблизитися до вас. Хай запальний танець вашого життя не зупиняється ніколи!
Наталя ЗАВАЛЬНА,
відділ молодіжної політики та соціальної роботи
