Ще задовго до того, як психологія стала моєю професією, вона була моїм внутрішнім інтересом. Мене завжди захоплювали роботи Фройда і Юнга, ідеї про несвідоме, архетипи, символи, які проявляються в культурі та мові. Я бачила, наскільки тісно переплітаються текст і психіка, слово та досвід. Поступово цей інтерес виходив за межі теорії – у бік розуміння людини, її станів і потреби в психологічній гігієні.
За першою освітою я – філологиня, кандидатка філологічних наук і вже понад 13 років працюю нічною редакторкою на ТСН.ua (1+1). Але так трапилося, що з початком повномасштабного вторгнення долучилася до роботи благодійного фонду «Рокада» на Волині, аби допомагати внутрішньо переміщеним українцям у волинських громадах. Коли вперше поспілкувалася з переселенкою з Маріуполя, то зрозуміла, що мені бракує навичок для підтримки людей, що пережили жахіття війни. Колега вступала на магістратуру, а тому я вирішила податися за компанію. Не очікувала, що це відверто змінить моє життя.
Вирішила вступати на клінічну психологію, адже привабили дисципліни, які викладають саме там. Але я не очікувала, що мені настільки сподобається, що хотітиму прогулювати роботу, аби потрапити на пари. Адже сподівалася, що навчання відбуватиметься онлайн або по суботах. Півтора роки навчання, купа цікавих і важливих тем, зародження любові до КПТ – і в мене на руках омріяний ще один «червоний» диплом.
А далі – понеслося: попри те, що я закінчила альма-матер лише два роки тому, вже можу похвалитися чудовим доробком і співпрацею з потужними організаціями, де мені пощастило працювати психологинею. Ідеться про ГО «Інсайт», що підтримує ЛГБТКІ+ спільноту, ГО «Марш жінок», де працювала кризовою психологинею в унікальному форматі чату з клієнтами, тренеркою ГО «Розвиток Волині», яка реалізовувала проєкт «Психосоціальна підтримка фахівців, що отримують вторинну травму внаслідок роботи з постраждалими через війну в Україні». Зараз працюю дитячою психологинею у проєкті від «СОС Дитячі Містечка Україна», що працює над проєктом «Підтримка реформи Кращого догляду у Волинській області шляхом зміцнення соціальних послуг та системи догляду за дітьми» у кількох волинських громадах. Отриманий в Університеті досвід допомагає і в роботі на посаді регіональної координаторки у Луцькій ГО «Когорта», яка підтримує небінарних людей та трансспільноту.
Уже четвертий рік поспіль працюю на різних посадах (не психолога – ред.) у «Рокаді», але університетські заняття, за якими, власне, я йшла до рідного закладу, виявилися дуже помічними у спілкуванні з ВПО та представниками громад.
Також розвиваю власну приватну практику клінічної психологині. Мої улюблені клієнти – віком від 15 і до 25 років, хоча, звісно, спілкуюся із бенефіціарами мого віку. Серед актуальних запитів – боротьба з тривожністю, депресією, сефлхармом, спробами суїциду тощо. Працюю з елементами КПТ та полівагальної теорії; постійно навчаюся та відвідую різноманітні курси: відкриттям стало навчання у психоаналітика сучасності Отто Кернберга. Також зараз завершую навчання на сертифікатному курсі від факультету психології Волинського національного університету з підвищення кваліфікації щодо арттерапії. Із бажанням допомогти дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах, отримала сертифікат про мою готовність стати наставником для таких маленьких волинян.
Мій шлях у психологію не був запланованим, але став закономірним. Війна змусила швидко змінювати ролі й шукати нові способи бути корисною. Сьогодні точно знаю: моя робота – це не лише про професію, а про відповідальність бути поруч із людьми в найскладніші моменти їхнього життя. І я хочу продовжувати цей шлях – глибше, професійніше, усвідомленіше.
Озираючись назад, розумію: тоді, у першій розмові з переселенкою з Маріуполя, почався мій справжній професійний шлях. І сьогодні вдячна собі за рішення не зупинитися. Бо кожна клієнтка, кожна історія – це ще одне підтвердження, що я на своєму місці.
