31 березня 2026 року із ініціативи Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти у партнерстві з Державною службою якості освіти України та Міжрегіональною академією управління персоналом на базі останньої відбувся семінар «Якість психологічної освіти: виклики часу та перспективи розвитку». Захід об’єднав представників, експертів й управлінців майже 40 закладів вищої освіти України. Волинський національний університет імені Лесі Українки представили декан факультету психології Людмила Малімон і доцент кафедри загальної та клінічної психології Ірина Глова.
У фокусі семінару – тенденції розвитку психологічної освіти в Україні, особливості зовнішнього оцінювання й архітектура освітніх програм зі спеціальності С4 Психологія, а також їх відповідність сучасним професійним стандартам і вимогам професійного середовища.
Захід розпочався з обговорення підготовки фахівців із забезпечення психологічного здоров’я населення в контексті загальнонаціональних ініціатив, зокрема Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?». Анастасія Голотенко, експертка Координаційного центру з психічного здоров’я Кабінету Міністрів України, презентувала результати дослідження, які засвідчують наявність системного розриву між формальною відповідністю освітніх програм стандартам і реальними потребами ринку. Зокрема, 90 % освітніх програм відповідають стандартам, водночас лише 22 % викладачів вважають, що вони повністю відповідають сучасним потребам, і лише 39 % студентів почуваються повністю готовими до професійної діяльності. Відзначено, що дефіцитом сьогодні стають не знання, а практика: за результатами моніторингу, 70 % студентів не мають регулярного контакту з практикою, а 60 % – досвіду супервізії.
На потребі посилення практичного складника підготовки здобувачів освіти спеціальності С4 Психологія й оновлення підходів до розроблення освітніх програм наголосив голова Державної служби якості освіти України Руслан Гурак.
Наскрізним питанням семінару стала спроможність ЗВО формувати високопрофесійні команди, здатні якісно забезпечувати реалізацію освітніх програм, а також підготовку здобувачів відповідно до потреб ринку праці. За словами голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Андрія Бутенка, відкриттю освітніх програм має передувати формування професійної команди та системний моніторинг її наукового й педагогічного потенціалу.
Олена Єресенко, заступниця голови НАЗЯВО, окреслила особливості зовнішнього оцінювання освітніх програм зі спеціальності С4 Психологія. За її словами, загальна кількість таких програм становить майже 750, із яких акредитовано близько двох третин. Водночас із 2019 року лише одна освітня програма отримала статус «зразкової». Для підвищення готовності до акредитації рекомендовано здійснювати системне самооцінювання, залучати широке коло стейкхолдерів й орієнтуватися на співпрацю, а не конкуренцію з іншими ЗВО.
Особливу увагу приділено участі здобувачів у забезпеченні якості вищої освіти. Дмитро Бондзик, член галузевої експертної ради НАЗЯВО СІІІ, здобувач вищої освіти, наголосив на важливості переходу від формальної участі студентів до реального партнерства.
Аналіз проблем освітніх програм у контексті їх відповідності професійним стандартам представила Лариса Березовська. Вона виокремила два типи системних невідповідностей: декларативну – за якої у профілі освітньої програми чітко вказано сферу зайнятості, але жоден із профстандартів не згадано і, відповідно, місток до ринку праці не вибудовано, та змістову – коли формальне посилання на профстандарти не відображено у змісті навчання. Серед причин такого розриву названо відсутність узгодженості між академічними вимогами та реаліями професійного середовища, формальний підхід до оновлення програм і недостатнє залучення практиків до їх розроблення.
Учасники семінару також ознайомилися з досвідом проєктування ефективних освітніх програм, представлений командою Навчально-наукового інституту психології та соціальних наук МАУП, який презентувала директорка інституту Яна Раєвська. Було підкреслено, що трансформація психологічної освіти – це не лише зміна навчальних планів, а й переосмислення моделі підготовки фахівця, який працює з психічним здоров’ям суспільства в умовах війни та посттравматичного відновлення.
Отже, сучасна психологічна освіта має відповідати не лише на запитання «що знає студент», а передусім – «що він здатен робити». Серед ключових напрямів розвитку визначено перехід до практикоорієнтованої моделі навчання, впровадження супервізії, роботу з реальними кейсами та клієнтськими запитами, партнерство з базами практики (клініки, центри, NGO). Актуальним залишається завдання глибокого функціонального аналізу освітніх програм, налагодження ефективної взаємодії з ринком праці й активного залучення практиків до реального проєктування освітніх програм відповідно до реалій професійного середовища.
Ірина ГЛОВА,
доцент кафедри загальної та клінічної психології
