Викладачі кафедри практичної психології та психодіагностики Людмила Магдисюк і Галина Козак пройшли навчання від ізраїльських колег ITC – Israel Trauma Coalition Alex Galchinski й Alexander Gershanoff «Основи супроводу клієнтів з втратою: теорія, системний підхід, клінічна практика». Чергова зустріч із темою, яка торкається кожного, відбулася на базі Медичного реабілітаційного центру МВС України «Пуща-Водиця».



Тема втрати тендітна, складна, але вкрай важлива, бо це природна частина життя всього живого в світі. Але втрата може бути травматичною. Втрати й травми часто крокують поруч, проте не завжди є синонімами. Втрати – це неминуча частина людського життя. Ми втрачаємо людей, стосунки, ідентичності, безпеку, довіру, звичне життя. І зараз, у запеклому протистоянні України за право свого існування, ця тема актуалізована з великою силою. Але не кожна втрата травматична.



Травма – це не подія сама по собі, а те, як ця подія впливає на психіку. Якщо втрата перевищує наші ресурси впоратися, порушує відчуття цілісності, безпеки, сенсу, вона стає психотравмівною. Втрата – це факт. Травма – це наслідок досвіду, який ми не змогли інтегрувати. Водночас втрата може бути не кінцем, а точкою глибокого перетворення, якщо поруч буде хтось, хто допоможе витримати й пройти цей шлях.
«Основи супроводу військових, вдів і їхніх родин із втратою» звучить як тема, яку можна вивчати через теорію, моделі, клінічну практику. Але насправді це щось набагато більше. Це про присутність. Про гідність. Про мовчання, яке іноді звучить глибше за будь-яке слово.



Дякуємо Alex Galchinski й Alexander Gershanoff за навчання, яке скоріше було доторканням до того, що не вкладається в слова. За здатність тримати простір, де безпечно розгортати теми, до яких зазвичай не хочеться торкатися. І традиційно – за фахове й особистісне посилення України та українців. За позицію. За активну підтримуючу присутність.


Дякуємо ITC – Israel Trauma Coalition за сильних фахівців і внесок у праведну боротьбу України у цій війні.
Ми не можемо зцілити біль втрати, але можемо бути поруч – обережно, з повагою, з людяністю. Бо втрата – це завжди про розрив. Але іноді саме в цю тріщину заходить світло.

Кафедра практичної психології
та психодіагностики