Для того, щоб Університет активно працював над новими ідеями, їх треба створювати. Хто як не молодь знає, що потрібно змінити, додати до освітнього процесу та студентського життя загалом. Саме тому щорічно відбуваються вибори на посаду голови Студентської ради Університету й усіх факультетів. З’являється багато нових облич, які прагнуть змін, які бачать ВНУ імені Лесі Українки з різних і цікавих ракурсів. Одним із таких облич став Максим Пивоварчук, студент ІІ курсу. У нас склалася доволі цікава розмова, під час якої Максим розповів про плани на свою каденцію.
– Максиме, ти від початку червня – новий голова Студентської ради Університету. Розкажи про свої враження. Як загалом працюється?
– Студрада – це команда. Як і в будь-якій команді, бувають різні погляди, протиріччя, переломні моменти. Часом закрадається думка кинути все і поїхати в Польщу на навчання за програмою подвійного диплома. Але загалом все окей. Тут ніхто не спить, усі давно вже прокинулись і включились у роботу. Хочеться зробити Університет кращим, тому доволі цікаво та легко працюється. Усе подобається. Стараємось, працюємо, вчимося.
– Голова Студради – це дуже відповідально. Ти висунув свою кандидатуру для балотування, будучи ще першокурсником. Більшість здобувачів освіти тобі довірились й обрали новим головою Студради. Пам’ятаєш свої емоції, коли дізнався про перемогу? Про що найперше подумав?
– Відреагував спокійно, оскільки готувався. Я вкладав у ту перемогу всього себе. Моя команда допомагала мені й теж працювала заради неї. На підсвідомому рівні ми розуміли, що виграємо, не сильно хвилювалися.
– Твоя робота не оплачувана. По суті, ти працюєш на волонтерських засадах і мусиш відповідати за кожен свій і чужий крок. Що тобою керувало, коли балотувався на виборах?
– Найперше – саморозвиток, нові знайомства з цікавими людьми. Хотілося зробити свій вагомий внесок у розвиток Університету. Мені дуже подобається ВНУ імені Лесі Українки, я радий, що вступив саме сюди. Хочеться зробити студентське життя комфортним. В Україні загалом зараз хмуро, бо йде війна. Але хочеться щось змінити, покращити. Знаємо, що буде нелегко, але постараємося зробити якомога більше якісного та цікавого.
– До речі, Університет уже понад два роки частково функціонує в онлайн-форматі. Спочатку через пандемію коронавірусу, а тепер, хоч навчання й відбувається офлайн, але війна ще не закінчилась і не знаємо як розвиватимуться події через годину, тиждень, місяць. Більшість студентів перебувають у такому підвішеному стані. Чи не лякало це тебе, коли подавав свою кандидатуру?
– Якщо сидіти і гадати чи вдасться чи не вдасться, то так точно нічого не зробиться і не зміниться. Пробувати завжди варто. Вийде – прекрасно, не вийде – зате спробував.
– Так, у будь-якому випадку ти черпнеш щось нове, щось дізнаєшся, у чомусь вдосконалишся. Чи маєш свою формулу успіху, чим керуєшся у роботі?
– Важливою є команда. У ній повинна бути взаємоповага та дружня атмосфера, а цього важко досягти. Як не крути, завжди комусь щось чи хтось не подобається. Звісно, виникають суперечки, але ми працюємо над тим, щоб їх не було. Стараємося зібратись у неформальній обстановці, а не лише на засідання. Уводимо свої правила і дотримуємося їх. Я думаю, працювати над однією спільною ціллю нам, безперечно, вдасться.
– Найлегше керувати організованим колективом. Чи не перетягують ковдру на себе твої колеги, не суперечать один одному? Чи немає конфлікту інтересів?
– Бувають різні ситуації, виникають різні нюанси, бо кожен має власну думку. Але для того і є команда, щоб ці суперечки владнати. Потрібна дискусія, бо лише під час дискусії виникає одна правильна думка. Так створюються класні ідеї й ініціативи.
– До речі, щодо класних ідей і хороших ініціатив… Не так давно відбувся благодійний квест, завдяки якому зібрано кошти для придбання тепловізора для наших військових. Заплановано ще такі ідеї? Що хочеш реалізувати загалом?
– Чесно кажучи, на тепловізор збирали доволі довго і тяжко, але все-таки змогли. Завдячуємо благодійному фонду «Освітній фонд імені Лесі Українки», який виділив певну кількість грошей. Нещодавно завершився тиждень благодійності, під час якого ми збирали кошти на продукти. Найближчим часом передамо все військовим. А щодо крутих ідей – створення футзальної команди Університету. Працюємо в правильному руслі. Спойлер: якщо все вдасться, то у листопаді наша команда гратиме на чемпіонаті області. Хочемо також налагодити співпрацю зі студентським самоврядуванням інших провідних університетів України. Першим кроком до цього співробітництва стало відеопривітання з Днем Незалежності. Він залетів на «ура». Було багато емоцій. Тобто вже налагоджено зв’язок. Шукаємо шляхи співпраці з Гуманітарно-природничим університетом імені Яна Длугоша в Ченстохові (Республіка Польща). У цьому нам допомагатиме ректор.
– Футзал – це справді круто. Я знаю, що ти теж займаєшся спортом. Чи допомагає він тобі у досягненні цілей, формує лідерські якості?
– Безумовно. Я з п’яти років займаюся дзюдо. Це такий вид спорту, що виховує в тобі людину, честь, чесність і відвагу. Благородний вид спорту.
– Співпраця з іншими університетами – це супер. А як щодо співробітництва з місцевими молодіжними організаціями, осередками? Бо Студрада – той елемент, що формує імідж закладу вищої освіти.
– Співпраця вже налагоджена завдяки колишньому голові Студентської ради, тому на сьогодні ми її просто підтримуємо. Намагаємося бути присутніми на їхніх заходах і долучатися до їхніх ідей. Головне – не зруйнувати те, що маємо, а покращувати.
– Чи не виникає труднощів у комунікації між викладачами та студентами? Наскільки добре налагоджено цей зв’язок?
– Я знав лише про одну проблему, але вона успішно вирішилась. Адміністрація не залишилась осторонь, сторони пішли один одному назустріч. Тобто комунікація між представниками Університету на різних рівнях ефективна. Хоча не легко її утримувати, бо студенти відвикли від офлайн-життя і їх тяжко активізувати.
– Дійсно, з активністю проблема. На твою думку, як її можна підвищити?
– Класними заходами! Це все у наших руках, бо ми, Студрада, реалізуємо ідеї студентства для студентства.
– Плануєш подати свою кандидатуру на наступні вибори?
– Наразі планую. Я готуюся до цього.
Розмовляла Наталка ХАРЧУК
Фото: Софія ПАНАСЕНКО, Дмитро БАЙДА
