Шекспір сказав, що життя – це гра, а люди в ньому – актори. Ерік Берн написав книгу із психології стосунків «Ігри, у які грають люди». Гра в «епоху ока» проникла у всі сфери діяльності і виявляє себе в різних формах: серйозній, розважальній та навіть маніпулятивній. З дитинства за допомогою різнотипних ігор ми пізнаємо світ та розвиваємо власні вміння. У зрілому віці гра стає частиною нашої поведінки та однією з форм спілкування. Та чи завжди гра має позитивний ефект? Чи часто ми потрапляємо під вплив інших і граємо не за своїми правилами? І чи здогадуємося ми, де насправді межа між іграми та реальністю? Чи реальність і є гра?
Команда кафедри соціальних комунікацій уперше вирішила долучитися до дискусій про всепроникність ігрового дискурсу в такі потужні пласти культури, як література та медіа. 14 березня відбулася презентація монографії «Гра в бісер: комунікаційні ігри сучасності». Книжка стала результатом плідної праці науковців, які аналізують гру в контексті літературно-художніх видань та в засобах масової інформації.
Журналістику представлено в першому розділі «Медіа: некласичні ігри», де проаналізовано культуротвірні комунікаційні ігри, сатиричний дискурс неотелебачення та тілесні ігри в національному ефірі. Читачі матимуть змогу прочитати публікації науковців Оксани Косюк, Ольги Мальцевої, Тетяни Гиріної, Володимира Грисюка, Анастасії Сімашової та Марини Нетреби.
Література – у другому розділі «Ігри в класиків», де презентовано проникність ігрових елементів у сакральну культуру, у драму, романи та сонети. У публікаціях Лариси Семенюк, Марії Реутової, Олени Кицан, Олега Солов’я, Ольги Пуніної та Марії Моклиці літературу відкрито для нас у нових синтетичних формах; вона постає як об’єкт для дослідження взаємозв’язку гри та слова.
Третій розділ стосується «видавничих ігор» і має назву «Експерименти над гравцями». Тут читачі матимуть змогу пізнати, як поліграфія «вплітається» в ігровий дискурс і яким чином можна вплинути на вибір читача. Наталія Шульська, Олена Кошелюк, Марія Рожило, Наталія Благовірна та Тетяна Єжижанська вразять вас цікавими фактами та поділяться видавничими секретами і правилами гри в ланцюжку «видавець – читач».
Видання наукове, але кожен із нас може почерпнути важливу інформацію і зрозуміти, у яку гру варто грати, а яку треба завершити.
Нехай кожна гра із суспільством та із самим собою стає тим поштовхом, який стимулюватиме нас ставати кращими, розвиватися духовно і пізнавати світ у нових формах та образах.
Марія ПАВЛОВИЧ,
студентка факультету філології та журналістики
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело
