З 19 по 25 травня в Україні триває Національний тиждень безбар’єрності – важлива ініціатива, що реалізується в межах Стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні.
Національний тиждень безбар’єрності спрямований на висвітлення ключових цінностей – доступності, інклюзивності та поваги до кожної особистості. У цьому контексті ВНУ імені Лесі Українки долучається до інформаційної кампанії, щоб підкреслити важливість коректної мови як інструменту формування безбар’єрного середовища. У межах кампанії ми підготували для вас корисну інформацію на основі «Довідника безбар’єрності» – гіда з поважної та сучасної комунікації, створеного за ініціативою першої леді України Олени Зеленської у співпраці з ГО «Безбар’єрність».
Що таке безбар’єрна мова?
Безбар’єрна мова – це спосіб говорити і писати так, щоб не принижувати, не знецінювати й не стигматизувати людину через її ознаки, стан здоров’я, стать, вік, соціальний статус чи інші характеристики.
Вона формує поважне середовище у спілкуванні, підтримує інклюзію, допомагає боротися зі стереотипами і дискримінацією.
Головні принципи безбар’єрної мови
1. Ставте себе на місце людини
Мова має силу зцілювати або ранити. Багато термінів, що раніше вживались у медичному контексті, стали образами – «дебіл», «імбецил», «божевільний», «прокажений».
Їх не можна використовувати в жодному контексті – це мова приниження.
Замість: «він божевільний» говоримо: «людина з психічним розладом», «людина у кризовому стані»
2. Використовуйте фемінітиви
Фемінітиви – це не новинка, а природна частина української мови: авторка, професорка, лікарка, студентка, психологиня.
Використання фемінітивів показує повагу до жінки як професіоналки.
Замість: «викладач Ірина» говоримо: «викладачка Ірина» або «пані Ірина»
Якщо людина просить використовувати чоловічу форму – поважайте її вибір.
3. Запитайте саму людину
Не знаєте, як звернутись? Запитайте напряму: «Як вам зручніше, щоб я вас називав(ла)?», «Чи коректно буде сказати…?»
Це не соромно, це – прояв тактовності й поваги.
4. Вживайте діагнози лише в потрібному контексті
Не варто використовувати медичні терміни у повсякденній мові або як образи.
Неприйнятно: «у нього точно шизофренія» (жартома або без діагнозу)
Коректно: «людина з діагнозом шизофренія» – лише у відповідному контексті, наприклад, медичному або науковому.
5. Уникайте евфемізмів та метафор
Метафори часто викривлюють реальність і звучать поблажливо. Замість метафор і непрямих висловів використовуйте точну і коректну термінологію. Наприклад: «сонячна дитина», «людина дощу».
Говоримо: «дитина з синдромом Дауна», «людина з аутизмом» або «людина з розладом аутистичного спектра».
Евфемізми можуть здаватися "м’якими", але вони часто спрощують і прикрашають складну реальність.
6. Не перебільшуйте і не драматизуйте
Будьте максимально точними:
Заборонено: «прикуті до візка», «смертельний діагноз».
Говоримо:
- «людина, яка користується колісним кріслом»
- «людина, яка живе з тяжким діагнозом» або конкретно – «онкологічне захворювання»
Людина не «прикута» – вона мобільна завдяки візку, а не обмежена ним.
7. Дотримуйтеся принципу «спочатку – людина»:
Формулювання має підкреслювати особистість, а не ознаку. Заборонено: «інвалід», «аутист», «епілептик».
Говоримо:
- «людина з інвалідністю»
- «людина з епілепсією»
- «людина з аутизмом»
8. Уникайте узагальнень та стереотипів
Усі ми різні. Уникайте фраз типу «усі люди з інвалідністю» або «більшість жінок», адже це неправда і стереотипи.
Фрази на кшталт: «усі цигани», «більшість жінок» – не мають під собою правди і тільки посилюють упередження.
Люди – індивідуальні. Не можна приписувати риси однієї людини цілій групі.
9. Використовуйте нейтральну термінологію
Емоційно забарвлені слова часто створюють неправильне уявлення. Не «жертва насильства», «людина, яка постраждала від насильства». Не «людина, яка страждає на ВІЛ», а «людина, яка живе з ВІЛ»
Люди можуть жити повноцінно з різними діагнозами – не варто вживати драматичних слів, якщо вони не відображають реальність.
Безбар’єрна мова – це не тільки про слова. Це про ставлення. Про гідність. Про право кожного бути почутим.
З усіх питань, що стосуються мови, інклюзії чи міжособистісної поваги у комунікації, ви можете звертатися за консультацією до практичної психологині відділу молодіжної політики та соціальної роботи ВНУ імені Лесі Українки – Тетяни Кулик.
Адреса: проспект Волі, 13, каб. 134.
Відділ молодіжної політики та соціальної роботи
