5 грудня 2025 року, напередодні Дня Збройних сил України, на факультеті біології та лісового господарства ВНУ імені Лесі Українки відкрили меморіальні стели в пам’ять про студентів і випускників, які загинули, захищаючи Україну.
Серед присутніх – проректорка Наталія Благовірна, фахівець Центру з організації базової загальновійськової підготовки Андрій Лев, декан факультету Олена Дмитроца, рідні полеглих захисників, студенти та викладачі.
На стінах Університету увіковічнили імена чотирьох воїнів: Романа Мельничука (40 років. Загинув від поранень, отриманих під час виконання бойового завдання в районі Шахтарського Донецької області. Випускник 2006 року за спеціальністю «Біологія»), Олександра Гнатюка (39 років. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу Богданівки Донецької області. Випускник 2022 року), Романа Данилюка (22 роки. Загинув під час виконання бойового завдання біля села Діброва на Луганщині. Студент ІV курсу спеціальності «Лісове господарство»), Миколи Бойка (40 років. Загинув у Курській області під час виконання бойового завдання. Випускник 2010 року за спеціальністю «Біологія»).
Наталія Благовірна наголосила, що війна – це не лише боротьба за територію, а насамперед за українську освіту, культуру, світогляд: «Їхня жертва – це наш дороговказ. Майбутнє України й Університету неможливе без них. Ми маємо бути гідними ціни, яку ці Герої заплатили».
Декан факультету біології та лісового господарства Олена Дмитроца додала: «Кожне ім’я – це молодість, мрії, родини, які могли б мати свою історію. Ми не обіцяємо не забути – ми обіцяємо пам’ятати». Також вона звернулася до студентів, закликаючи цінувати кожну можливість, яка є завдяки жертовності українських захисників.
Дружина Олександра Гнатюка Іванна Цюх поділилася історією його життя, розповіла про відповідальне ставлення до навчання та виконання громадянського обов’язку, наголосила на силі духу та стійкості, яка вела його впродовж багатьох років. «Говорімо сьогодні про цих свідомих людей, про цих патріотів. Будь ласка, цінуйте їхній подвиг і пам’ятайте. Бо справді: без них і нас би не було. І без тих, хто зараз тримає оборону, теж не буде», – сказала вона.
Мама Романа Мельничука теж поділилися спогадами про сина: «Багато викладачів пам’ятають мого сина Романа. Це була така особистість, що її важко забути. Таким він залишався до самого кінця. Він був, певною мірою, філософом: багато писав, творив. У нього було чимало віршів, творів… І він написав свою останню пісню – ту саму, з якою ми його й поховали».
На знак підтримки та вдячності за незмірну жертву синів, чоловіків і батьків родинам вручили пам’ятних янголів.
Відділ інформаційної політики
