Віталій Охманюк – кандидат мистецтвознавства, професор, заслужений діяч мистецтв України, керівник оркестру народних інструментів «Волинянка». Окрім цього, він очолює чи не найбільш творчий структурний підрозділ Університету Лесі Українки – факультет культури та мистецтв.
Цікаво, що Віталій Федорочович, де-факто, пройшов усі основні етапи кар’єрного та професійного становлення саме на цьому факультеті: тут він навчався, викладав, а наразі є його очільником, деканом. До слова, одним з наймолодших у ВНУ ім. Лесі Українки. Тому довго гадати з вибором локації для розмови нам не доводиться – зустрічаємося у стінах Альма-матер Віталія Охманюка та розпочинаємо нашу бесіду.
Цей навчальний рік був дуже непростий з огляду на ковідні обмеження, початок повномасштабного вторгнення росіян. Чи можна сказати, що факультет культури та мистецтв адаптувався до цих умов і зумів налагодити ефективний навчальний процес?
– Так, ми налагодили дистанційне навчання. Зверну увагу на творчу специфіку наших спеціальностей і необхідність очного формату для них. Завдячуючи ректорату, ми мали дозвіл на змішану форму навчання. Це нас дуже виручало. Наші студенти мали можливість опановувати практичні дисципліни в аудиторіях, займатися з викладами очно: малювати, грати, танцювати, працювати з дизайном. Звісно, групові та загальні дисципліни в нас відбувалися онлайн. Дякуючи Богу, ми мали можливість працювати наживо, і студенти дуже задоволені цим.
Загалом, факультет культури та мистецтв суттєво додав у напрямку міжнародної співпраці, залучення іноземних студентів. До початку повномасштабного вторгнення йшлося, зокрема, і про студентів з Китаю. Чи матиме факультет тепер можливість набирати іноземних студентів?
– Це окрема і широка тема. Почну з академічної мобільності. В нас є договір про «Подвійний диплом» з Поморською академією. Він ще потребує доопрацювання. Однак семестровий обмін в нас діє дуже непогано: з нового навчального року ми плануємо відправити трьох студентів до Слупська за цією програмою. Що стосується студентів з Китаю, то зараз в нас шестеро навчаються на магістратурі. Поки була можливість, вони знаходилися в Луцьку і навчалися офлайн. За три місяці вони непогано опанували українську мову та наші народні пісні. Двоє студентів з Китаю у нас здобувають освіту на «Музичному мистецтві» онлайн. Ще шість студентів теж навчаються дистанційно на третьому рівні освіти спеціальності 034 «Культурологія».
Студенти з Китаю, які навчалися очно, вирушили додому через активні бойові дії. Вони зараз пишуть нам дуже зворушливі листи і кажуть, що дуже чекають повернення до нашого університету. Нещодавно ми підписали договір між двома міністерствами та університетами. Це стосується нашого університету та Сінтайського у КНР.
Ми ведемо плідні перемовини, В цей університет їде наша викладачка з хореографії. Вона буде там вести дві дисципліни у першому семестрі та паралельно організує вступний іспит. Навчання буде як дистанційне, так і в очному режимі. Перші семестри будуть дистанційними. Ми зараз, напевно, вперше в Україні будемо запроваджувати дистанційну форму навчання для китайських студентів на «Хореографії». Такі вимоги сучасності.
В народі кажуть, що біда згуртовує. Із загостренням війни Ви відчули те, що студенти і викладачі стали ще більш дружними, об’єднаними?
– Війна дала поштовх працювати в екстремальних умовах, однак нам вдавалося і вдається робити це ефективно та сумлінно. Ще декілька років тому нам здавалося, що специфіка нашого факультету не може передбачати дистанційного навчання. Втім, сучасні реалії демонструють нам інше. Звісно, офлайн-навчання є більш ефективним. Однак ми всі, дійсно, згуртувалися і навчилися багато чого нового.
Зазначу, що в нас лише один викладач виїхав закордон. Окрім цього, в нас є викладач-переселенець з Харківського університету імені Івана Котляревського. Я випадково дізнався, що він перебуває в Луцьку і запросив його до нас. Він – кандидат мистецтвознавства з фортепіано. Студенти дуже задоволені ним. Ми допомогли його родині з проживанням. Також нам надіслала лист викладачка з Миколаєва з декоративно-прикладного та ужиткового мистецтва, заслужений діяч культури та мистецтв, професор. Вона хоче переїхати до Луцька, і ми налаштовані взяти її на роботу. Наш факультет дає можливість працювати і продовжувати творчу діяльність переселенцям.
На жаль, триває війна, її активна фаза. Трагедією для нас всіх стало те, що на війні загинув студент факультету культури та мистецтв Владислав Войтович. Багато викладачів і студентів задіяні у волонтерській діяльності, розфарбовують сховища, дають благодійні концерти. Розкажіть детальніше про діяльність факультету в період війни.
– Наші творчі викладачі та студенти дають концерти, збирають гроші для ЗСУ. Те ж саме стосується і художників, які малюють картини на продаж. Представники нашого факультету активно займаються волонтерською діяльністю. Можна сказати, що це наш фронт. Можливо, з нас було б не так багато толку на передовій. Тому наш фронт – це творчість. Ми своїми концертами, картинами, виставками заробляємо гроші та переказуємо їх для ЗСУ.
У нас організовуються загальні проєкти, спільні ініціативи студентів та викладачів. Окрім цього, семеро наших студентів-випускників знаходяться у зоні бойових дій. Вони – військовослужбовці 14 ОМБР імені князя Романа Великого, є членами оркестру і навчаються в нас. Ми надаємо їм всебічну підтримку та допомогу.
Творчі люди кажуть, що в екстремальних умовах якось по-іншому приходить муза, натхнення. Ви, без сумніву, – у когорті творчих людей. Яка Ваша думка щодо цього?
– Після державних іспитів до мене приходили викладачі й ділилися результатами, розповідали свої враження. Для прикладу, вони говорили, що картини наших найкращих студентів стали більш похмурими. В когось родичі на війні, хтось просто важко це все переживає. Я не можу сказати, що роботи стали гіршими, але вони стали дещо трагічнішими. Окрім цього, в нас є студенти з «Музичного мистецтва», які зараз знаходяться в окупації в Херсоні. У студентки з Гуляйполя розбомбили будинок. Вона приїхала з мамою сюди. Ми намагаємося допомогти всіма силами. В нас широка географія студентів. Ми до кожного намагаємося проявити індивідуальний підхід, адже в кожного – своя історія і трагедія. Але, без сумніву, війна має свій відбиток на творчості.
Незабаром розпочнеться активна фаза вступної кампанії. Це дуже важливий етап для факультету зокрема та для Університету вцілому, адже абітурієнти робитимуть свій вибір. Які конкурентні переваги факультету культури та мистецтв Ви можете назвати? Чому вступники повинні робити вибір на його користь?
– Наші вступники повинні бути мотивованими та з базовою підготовкою – музичними школами, хореографічними закладами тощо. Велика перевага вступу на магістратуру саме на творчі спеціальності – відміна ЄВІ. Раніше до 80% творчих, обдарованих дітей не могли скласти іспит з іноземної мови. Зараз діти повертаються з-закордону, щоб вступати без ЄВІ і хочуть навчатися у нас. Так само на базі школи на творчі спеціальності, окрім «Дизайну», скасовано мультипредметний тест. Тому діти відразу показують свій творчий талант, адже для них це дуже зручно.
На нашому факультеті студенти зможуть реалізувати себе творчо, професійно зростати, набувати досвіду. Наші студенти менше приділяють увагу загальним дисциплінам і мають можливість більше займатися творчістю. На факультеті дуже хороший кадровий склад викладачів, всі дуже професійні, мають почесні звання, наукові ступені, доктори наук, заслужені артисти – еліта нашої нації.
Ми маємо можливість передати досвід та вміння нашим студентам. Географія наших студентів дуже широка – нас обирають діти з різних куточків України. Зокрема, останнім часом дуже багато студентів з Півдня та Сходу України. Я вважаю, що в нас – один із найкращих творчих закладів в Україні. В нас – широка кваліфікація. Ми надаємо кваліфікацію і викладача, і виконавця, і керівника творчих колективів.
Варто згадати і про спеціальність «Дизайн», найновішу на факультеті культури та мистецтв. Оцініть її розвиток та перспективи.
– «Дизайн» на нашому факультеті вже другий рік. Це дуже цікава та перспективна спеціальність. Її зараховують до елітних. Мене часто запитують про цю спеціальність, її особливості. Я зазначаю, що в нас – загальний «Дизайн», однак з другого курсу студенти вже обирають собі вибіркові дисципліни – «Дизайн одягу», «Графічний дизайн», «Ландшафтний дизайн» тощо. Цьогоріч, завдячуючи нашому керівництву, ми закупили одні з найкращих комп’ютерів для студентів цієї спеціальності. Вони можуть витягувати найпотужніші ліцензійні програми. Ми встигли зробити цю закупівлю до війни. Думаємо, що цьогоріч збільшиться набір на цю спеціальність.
Оркестр народних інструментів «Волинянка» – ваше дітище. Чи вистачає на нього часу?
– Так, зазначу, що оркестр функціонує при Палаці культури міста Луцька. Я керую там з 2005 року. Всі учасники колективу – студенти і викладачі факультету культури та мистецтв. Ми активно готуємося до фестивалів, знімали кліп до Дня Конституції на пісню «Ой, у лузі червона калина». Діяльність не зупиняється і активно продовжується.
Завершити хочеться суто особистим питанням. Ваш ритм життя до війни був дуже насиченим: адміністративна робота на посаді декана, викладацька діяльність, творчість, у вільний час – заняття спортом, футбол зокрема. Як змінилися Ваші будні у період війни?
– Зі спортом вже дещо складніше. Є деякі проблеми зі здоров’ям. Перші два місяці було дуже складно. Війна вплинула на творчість і концертну діяльність. Зараз ми трішки повернулися у своє русло. Паралельно з адміністративною роботою розпочинаємо вступну кампанію. Проводимо концерт, готуємося з оркестром «Волинянка» до фольклорного фестивалю, який відбуватиметься у Польщі. Людина адаптується до всього.
Розмовляв Андрій Мошкун
Фото: Дмитро Байда
