Традиційно 23 квітня психологи України відзначають своє професійне свято. Сьогоднішній світ важко уявити без психологів. Вони впливають майже на всі сфери соціального життя людини і стоять на сторожі нашого психічного здоров’я. Саме до них звертаються у найтяжчих ситуаціях. І це – велика відповідальність. Сьогодні, в Усеукраїнський день психолога, поговоримо про мистецтво лікування душі. Наші герої – професійні психологи Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.
– Психологія – це...
Зореслава Крижановська, кандидат психологічних наук, доцент кафедри загальної і соціальної психології та соціології: «Сучасне трактування психології як науки чітко відрізняється від анахронічного на сьогодні її (психології) розуміння в період радянської ідеології та визначається проактивним осмисленням природи людини.
З позицій сьогодення вважається, що психологія – це наука, яка досліджує спектр способів, манер, жанрів, за посередництвом яких людина конструює смисли переживання себе та реальності, а сама людина означається в науці поняттями “рушій”, “діяч”, “творець”.
Така зміна вектора аналізу об’єкту психології була детермінована принципами конструктивізму та розвитку, які спрямували її знання в площину змін, трансформацій, еволюції особистості. Засадничими в цьому ключі, на думку Еріка Еріксона, є дві балансуючі між собою основи “бути” та “діяти”, які здебільшого зумовлені позасвідомими та свідомими знаннями відповідно. В той час, як сама ж ідея позасвідомих і свідомих знань людини належить Роберту Кегану.
Тож у сучасних умовах демократії до людини ставиться ментальна вимога бути автором насамперед своїх переживань, архітектором почуттів, тим, хто може ініціювати нові ідеї, теорії, проєкти. А сучасна психологія, зі свого боку, покликана робити такі внески в людину, які б сприяли їй досягати соціального розвитку епохи та власної зрілості».
– Чим відрізняється робота психолога, психотерапевта та психіатра?
Ірина Грицюк, кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної та клінічної психології: «На сьогодні, з огляду на великий інтерес людей, психологічна наука здобуває все більшу популярність. Та ще багато осіб плутають поняття “психолог”, “психотерапевт” і “психіатр”. Це пояснюється тим, що пересічні громадяни мають неясне уявлення про особливості роботи цих фахівців.
Психіатр – це насамперед лікар-фахівець у сфері діагностики та лікування психічних захворювань, який використовує під час лікування медикаментозні засоби, тобто ліки. Коло компетенцій психіатра достатньо широке – це важкі психічні захворювання, і неврози, і депресії.
Поле діяльності психотерапевта – легші порушення, а також стани на грані здоров’я та захворювання. Тобто, коли людині дуже погано, але хворобою це назвати не можна. Основні засоби діяльності психотерапевта – слово та бесіда.
Психолог – це фахівець, який отримав психологічну освіту. Сфера застосування його знань – психологічне консультування ЗДОРОВИХ людей. До психолога звертаються, якщо виникають труднощі: у спілкуванні, у прийнятті рішень, у стосунках; при стресах і психологічних травмах: розлучення, смерть близьких, фізичне чи емоційне насилля».
–Чи є мінуси у роботі психолога?
Антоній Мельник, кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної та клінічної психології: «Професія психолога має свою специфіку, яка з’явилася у нашому соціумі історично. Вона ніби овіяна певною містикою, езотерикою. Ніби психолог займається чимось таємничим. Свого роду віщун: людина, яка про все знає і тому повинна бути ідеальною. Історично це склалося тому, що тривалий час у нас психологія та психіатрія були непопулярні і викликали певне настороження. І до сьогодні робота таких спеціалістів овіяна такою втаємничістю. І складається хибне враження, що це ті фахівці, у яких не повинно бути проблем, бо вони знають як із них виходити. Насправді це звичайні люди зі своїм типом характеру й особливостями. Й у них є власні психологічні проблеми. І часто професійні проблеми певним чином переносяться на особистісне “Я” і накладають певний відбиток на поведінку тощо. Бувають випадки, коли психолог сам не може їх розв’язати і потребує психологічної допомоги. Робота, безумовно, накладає відбиток на стереотипи поведінки, його свідомість, професійні особливості та внутрішній світ. Тож психолог не повинен пропускати через себе оті психологічні проблеми, з якими звертається до нього клієнт, тому що це може закінчитися професійним вигоранням. Тому професіоналізм психолога великою мірою проявляється у його здатності сепарувати світ тих проблем, з якими він має справу; створити бар’єр, межі між особистісним життям і професійною діяльністю.
Є хибна думка, що піду вчитися на психолога – позбавлюся багатьох наявних проблем. Основний критерій формування в майбутньому професійності психолога – це здатність і бажання допомогти іншим людям. Якщо цього немає – усі академічні знання будуть нівельовані, тому що якість професійного психолога – мотивація полегшити життя іншим людям, при цьому зберігши власне “Я” та своє психічне здоров’я. У цьому професіоналізм!»
–Чи кожен може стати психологом?
Тетяна Федотова, кандидат психологічних наук, доцент кафедри загальної і соціальної психології та соціології: «До професії психолога, як і до будь-якого фаху в нашому суспільстві, висувають низку вимог, яким особистість має відповідати. Не можна просто взяти скальпель у руки та йти оперувати, прочитавши декілька книг із медицини! Те саме стосується й професії психолога. Щоб стати професійний психологом, потрібно мати відповідний рівень фахової підготовки, який можна здобути, навчаючись за відповідною спеціальністю. Також варто наголосити на наявності професійно важливих якостей, якими має володіти психолог: емпатійність, комунікабельність, стресостійкість, креативність та інші. У професійній діяльності психолог повинен послуговуватись етичним кодексом психолога, а також постійно працювати над собою: вдосконалюватися, прагнути до саморозвитку та максимального розкриття власного потенціалу тощо. Адже саме безперервне навчання впродовж усього свого професійного життя забезпечує ефективність у діяльності психолога!»
– Чи може психолог нашкодити?
Олеся Хлівна, кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної та клінічної психології: «Ймовірність нашкодити потенційно наявна у кожній професії типу “людина – людина”: вчителя, лікаря, менеджера тощо. У психолога це мінімізується завдяки таким чинникам: 1) завжди є можливість отримати професійну допомогу та підтримку від досвідченого наставника, навіть сформувався такий вид практичної діяльності як супервізія; 2) сам психолог може зорієнтуватись і вибрати за своїм інтересом і вподобанням певну спеціалізацію роботи – з якою категорією людей працювати, які методи та техніки використовувати, якій формі роботи надати перевагу – індивідуальній чи груповій; 3) значимо і те, що під час навчання для студентів факультету передбачено значну кількість різноманітних психологічних практик, під час яких формується перше враження про професію та власні професійні навички. Чи потрібно в такій ситуації надміру тривожитися? Звісно, що ні. А що потрібно? Любити вчитися і мріяти стати хорошим психологом».
– Який психолог захоплює психологів СНУ імені Лесі Українки?
Наталія Дмитріюк, кандидат психологічних наук, доцент кафедри вікової та педагогічної психології:
«Це геніальний мислитель і психолог XX століття із дивовижними містичними та релігійними відкриттями – Карл Густав Юнг. Дослідження Юнга стосуються людини культурної та духовної. 1916 року він здійснив відкриття, яке визнане і сьогодні у психологічній науці, – про наявність у людей так званого “колективного несвідомого”. Колективне несвідоме містить глибинну пам’ять про психічний світ людства та є головним джерелом пізнання людиною самої себе. Надзвичайно цікаве дослідження феномену сновидінь, на основі яких Юнг відкрив “закон синхронності”: якщо людина дуже сильно чогось хоче і працює у напрямі реалізації своєї мрії, то в її долі обов’язково відбудуться події, що приведуть до успіху.
Психологія стала для Юнга наукою наук. Саме вона, на його думку, має дати сучасній людині цілісне уявлення, світогляд. Познайомитися з його теоріями і життям дуже корисно, адже це завжди й унікальна та неповторна частина, яка залишиться разом із нами».
– Які книги з психології порадили б почитати іншим?
Ольга Лазорко, доктор психологічних наук, завідувачка кафедри загальної і соціальної психології та соціології: «Книга Михайла Лабковського “Хочу і буду”, на мою думку, потрібно прочитати кожному, щоб прийняти та полюбити себе та стати щасливим. Адже джерело щастя у нас всередині.
Друга важлива для мене книга Бенджаміна Сполла та Майкла Ксандера “Ранкові ритуали”. Чому? Тому що, на думку більшості успішних людей у різних сферах – бізнесу чи творчих професіях, саме правильно проведений ранок впливає на наш день, тиждень, рік... За словами Джона Леннона, “життя – це те, що з тобою відбувається, поки ти зайнятий складанням планів”. Те, що нас характеризує як особистостей, часто починається з того, що ми робимо несвідомо. А ці дії починаються з наших ранкових ритуалів.
Ну і нарешті, досить парадоксальна книга, яку критикують і заперечують, але яка безумовно допомагає системно подивитися на сучасний світ і можливі сценарії та виклики майбутнього для всього людства. Це “21 урок для ХХІ століття”, автор Юваль Ной Харарі».
Так, мистецтво бути психологом складне, але надзвичайно цікаве. Це ґрунтовні знання, безперервний розвиток і безкінечний інтерес до своєї справи, вміння зрозуміти інших і знайти відповіді на багато проблемних питань.
Дорогі психологи Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки! У день вашого професійного свята щиро зичимо вам натхнення, фахової майстерності, задоволення від роботи і благополуччя. Ніколи не зупиняйтеся на досягнутому!
Інна МОГІЛЕВСЬКА
При використанні матеріалів гіперпосилання на ресурс обов'язкове
