Нині нашу країну, на жаль, важко назвати «найбільш читаючою». І для того, щоб справді пересічний українець потрапив до реєстру активних читачів художньої літератури (тим паче вітчизняної), письменникові, далебі, мало гарно й професійно писати. Необхідне вміння дивувати!
До авторів, які мають не лише неабиякий талант, а й уміють повсякчасно дивувати своїх шанувальників і, так би мовити «неофітів», належить письменницьке подружжя з Волині – Володимир Лис та Надія Гуменюк. Приємний подив викликає і творча продуктивність обох, і якість написаних творів, і здатність, здавалося б, у непомітному для багатьох життєвому випадку чи постаті знайти риси, слова, образи, які не залишать читача байдужим.
31 березня обоє митців завітали до Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки на зустріч-автограф. Організатор і ведуча заходу – методист бібліотеки Світлана Кресак – навела чимало висловлювань українських письменників та науковців (зокрема Миколи Жулинського, Оксани Забужко, Марії Матіос, Віктора Вербича й ін. про творчість колег), після чого запросила до слова першого проректора вишу Анатолія Цьося. Анатолій Васильович підкреслив значимість творчої місії Володимира Лиса та Надії Гуменюк як письменників, котрі оспівують добро, що, на думку вченого, сьогодні вкрай необхідно.
Надія Гуменюк – заслужений журналіст України, лауреат низки престижних літературних премій (нещодавно пані Надію удостоїли Премії імені Лесі Українки) – розповіла про землю, на якій вона народилася і зросла, спростувавши уявлення про Хмельниччину лише як про Поділля (насправді та частина, де вперше побачила світ маленька Надійка, належить до історичної Волині). Вірші, лейтмотивом яких звучала тема України (зокрема йшлося про знакові постаті Тараса Шевченка й Лесі Українки), тепло зустріла студентська аудиторія.
Володимир Лис – кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня, лауреат багатьох премій – наголосив на тому, що в ідеалі писати потрібно так, ніби нічого досі не читав, але водночас щоб відчувалося, що за автором стоїть багатовіковий досвід світової літератури. Тобто виклад не повинен бути вторинним, а мусить нести читачеві свіжість і новизну матеріалу, сформованого в книгу. Услід за американським письменником-класиком, Нобелівським лауреатом Вільямом Фолкнером пан Володимир вважає, що єдиний предмет зображення в літературі – порухи людської душі.
Запитання, які лунали впродовж зустрічі з зали, стосувалися таких романів Володимира Савовича, як «Століття Якова» та «Соло для Соломії». Присутніх цікавило, що ж слугувало імпульсом до написання цих творів, а також прообрази головних героїв, зв’язок описуваних у подій із реаліями волинської й загалом української історії та сучасності. Розповів пан Володимир і про здобутки в царині фантастики (роман «Щоденники Ієрихар»). Прозвучало також питання про музу Володимира Лиса. Письменник, посміхнувшись, мовив, що муза сидить поруч (Володимир Савович і Надія Павлівна познайомились і побралися ще в студентські роки).
Чимало запитань було адресовано й пані Надії. Перший вірш, написаний у дитинстві, вплив роботи в журналістиці на появу тем для художньої прози (йшлося, зокрема, про роман «Янгол у сірому»), творчі плани – все це викликало в аудиторії неабиякий інтерес.
Наостанок поважні гості побажали, щоб Україна стала такою, якою б її усі хотіли бачити – справді вільною, незалежною, демократичною. А молодим – бути активними, цікавитися життям, любити людей.
Ясна річ, було багато квітів, теплих слів, фото- й автограф-сесія, а також виставка-продаж книг цієї талановитої письменницької родини – Володимира Лиса, Надії Гуменюк та їхнього сина Сергія, котрий, до речі, видав цікаву книгу п’ятивіршів-танка «Ясминовий місяць».
Максим КИРИЛЕНКО
Фото Володимира ЛУК’ЯНЧУКА
і Джафара АЛІШЕРОВА
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело
