200 років тому українська земля народила Людину, якій судилося стати совістю нації, народила Поета, котрий, попри всі випробування, шляхетно ніс Місію Будителя народної свідомості, народила Художника, з чиїх малюнків та живописних полотен поставала широка панорама сучасного йому життя, а крізь барви й штрихи проступали картини прозріння в майбутнє. Зрештою, тоді, 9 березня 1814 року, народився Патріот, якому люто боліла душа за Україну й який глибоко вірив у те, що настане година, коли люд стане вільним. І не просто вірив, не просто мріяв – знав: у поетичних візіях він бачив «сем’ю велику, сем’ю вольну, нову», бачив оновлену землю, де
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
Погожої березневої пори, в день народження Славного Сина України – Тараса Григоровича Шевченка, до пам’ятника Поетові в Луцьку прийшло багато людей, для яких його постать і творчість слугують життєвим дороговказом. Урочисті ювілейні дійства розпочалися флешмобом, присвяченим 200-річному ювілею Кобзаря. Відкрила його голова Волинського відділення Союзу українок Любов Ганейчук. Після хвилини мовчання, якою присутні вшанували пам’ять Небесної Сотні, люди різних професій та вікових категорій (особливо багато було дітей) виходили до мікрофонів і читали улюблені твори Тараса Шевченка (оплески супроводжувалися звуком козацьких литавр). «Заповіт» же декламувався кількома мовами світу – російською, польською, англійською, німецькою, французькою, іспанською, італійською, навіть китайською. Це вкотре підтвердило, що Великий Кобзар – Геній не лише українського, а й світового масштабу.
Представники влади, наукової та творчої інтелігенції міста й області, духівництва, студентства поклали квіти до підніжжя пам’ятника Поетові.
Про виняткову актуальність, сучасність поезії Тараса Шевченка (особливо нині, в наш тривожний час) повела мову кандидат філологічних наук, доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Ольга Яблонська.
Пристрасним, публіцистичним і водночас поетичним був виступ члена Національної спілки письменників України, заслуженого діяча мистецтв України Василя Гея. У виконанні заслуженої артистки України Галини Кажан прозвучав Кобзарів вірш «До Основ’яненка» з відомими кожному українцю рядками:
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!
А начальник відділу культури Володимир-Волинської райдержадміністрації Роман Вислобоков із притаманною йому акторською майстерністю прочитав «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє».
Подарунками – ювілейними примірниками «Кобзаря» – відзначили власників раритетних видань славетної книги.
Хор Волинського державного училища культури і мистецтв імені Ігоря Стравінського (керівник Валентина Гаврилюк) виконав «Реве та стогне Дніпр широкий» і «Заповіт», які були підхоплені всіма присутніми.
Продовженням урочистостей стала літературно-музична композиція «Уклін Тарасові» у Волинському обласному академічному музично-драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка за участю акторів театру, мистецьких сил СНУ імені Лесі Українки, професійних та аматорських колективів Луцька й області.
10 березня, в день пам’яті Великого Кобзаря, священики Свято-Троїцького кафедрального собору відслужили панахиду за упокій душі Тараса Шевченка. З пастирським словом про Поета-Мученика до вірян звернувся Митрополит Луцький і Волинський Михаїл. Від влади виступив заступник Луцького міського голови Святослав Кравчук. Того дня звучали також вірші з присвятою Кобзареві.
Максим КИРИЛЕНКО
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело
