Якими шляхами, стежками прийшла я до «Лесиного вишу» і чому свій вибір зупинила саме на психології? У школі з різних причин була тривожною, невпевненою у собі підліткою, хоч і навчалася завжди на «відмінно» і мала чимало друзів. А коли настала пора професійного самовизначення, спочатку вагалася між економікою (були такі роки, коли економіка країни разом із політикою переживала буремні етапи трансформацій) і письменництвом (активно продовжувала вести різні щоденники, де розлого описувала власні юнацькі рефлексії). Тим часом (спочатку непомітно для мене, як і для багатьох інших) в Україні «ставала на ноги» психологічна служба. І на завершення мого 11 класу знайома психологиня запросила взяти участь у тренінгах, котрі проводив Центр соціальних служб для молоді у районі. Спочатку була просто їх учасницею, а вже згодом організатори запропонували і доручили мені самій провести декілька психологічних занять для молодших учнів. Тепер це називають менторством, а тоді це стало для мене «букетом» різних переживань, які суттєво посприяли становленню особистісної зрілості та впевненішому професійному самовизначенню.
Отже, 1997 року прийшла на І курс до Інституту соціальних наук Волинського державного університету імені Лесі Українки. Досі пам’ятаю, як складала вступне екзаменаційне випробування з біології. Серед питань було, зокрема, завдання про метеликів. А згодом райдужними метеликами полетіли студентські роки… Навчатися було і важко, і легко водночас. Важко, тому що це роки, як уже зазначила, економічної кризи у країні, а також ще ті часи, коли не було інтернету з його «гуглом» і навіть мобільного зв’язку. Тому ми мали телефонні картки для зв’язку з рідними, бігали між корпусами для уточнення інформації, брали рідкісні книги в бібліотеці Університету і багато-багато їх «ксерили», а також чимало конспектували в зошитах. Цілу сесію (я навчалася за заочною формою навчання) на перервах, дозвіллі знімкувалися ще на фотоплівку, а потім із нетерпінням очікували, коли її проявлять і які ж вийдуть у нас світлини. Так, по-своєму дуже цікаво було. А ще й легко, тому що нас навчали справді фахові, віддані «вчительській справі» викладачі!
Перепрошую, що не згадую тут усіх, але зі щирим душевним і духовним теплом хочу із вдячністю прописати шановних: Дмитра Петровича Власюка, адже майстерно керував усіма моїми науковими роботами упродовж навчання; Олесю Миколаївну Хлівну, котра з ентузіазмом очолила новостворений факультет психології, коли ми були вже старшокурсниками; Жанну Петрівну Вірну, яка з усім належним науковим підходом спочатку викладала, а згодом приймала в нас такий незабутній найперший залік із зоопсихології; Олексія Петровича Колісника, котрий дуже змістовно та системно викладав методологію психології; Тетяну Миколаївну Павлюк, яка теж віддано проводила всі пари і приймала також незабутній іспит із експериментальної психології; Михайла Онисимовича Коця, котрий заклав основи розуміння вікових закономірностей розвитку психіки; Нігору Вікторівну Хазратову, адже дуже цікаво викладала й опитувала з курсу політичної психології; Аллу Богданівну Мудрик, яка ще зовсім юною активно практикувала і практикувалася з нами, а також подружжя Кардашів, пари котрих із патопсихології справді стали, як тепер кажуть, «кейсовими».
Ще під час навчання пішла працювати у Кременецький педагогічний коледж імені Тараса Шевченка – спочатку бібліотекаркою, а згодом перевелася на посаду викладача. Далі мій професійний шлях в уже Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії імені Тараса Шевченка пролягав через посади старшого викладача, декана біологічного факультету, проректора з науково-методичної роботи, потім – завідувача кафедри педагогіки та психології. Паралельно була здобувачкою наукового ступеня спочатку при лабораторії психології особистості імені П. Р. Чамати Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, а згодом знову вступила у рідний серцю Лесин університет – цього разу до докторантури.
Кандидатську дисертацію успішно захистила 2008 року в спеціалізованій вченій раді Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, докторську – 2018 року в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. І все таким чином стало на свої місця, адже у Кременці навчалася, працювала, ходила в тих місцях, де назавжди залишилися історичні корені славетного КНУ.
Особливу, дійсно безмежну вдячність маю до двох своїх без перебільшення видатних наукових Учителів – члена-кореспондента НАПН України, доктора психологічних наук, професора Мирослава Йосиповича Боришевського та докторки психологічних наук, професорки Лариси Володимирівни Засєкіної. Саме під чітким науковим керівництвом Лариси Володимирівни вступила та закінчила докторантуру, підсумком чого і стала докторська дисертація на тему «Психологія розуміння релігійного дискурсу особистістю».
Із 2020 року працюю в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка на посаді професорки кафедри психології. І знову все доволі логічно: прийшла працювати на кафедру, яку тоді очолювала моя старша «наукова сестра» зі спільним «науковим батьком» Мирославом Йосиповичем – професорка Оксана Михайлівна Кікінежді, а тепер очолює Марина Олегівна Орап – теж старша «наукова сестра» зі спільною «науковою матусею» Ларисою Володимирівною. А з 2022 року на засадах зовнішнього сумісництва працюю ще й у Національному університеті «Запорізька політехніка». Також лекторка Тернопільського регіонального центру підвищення кваліфікації, у співпраці з яким регулярно викладаю лекції для державних службовців, посадовців (різних категорій) Тернополя й області.
За ці непрості й водночас плідні роки стала експерткою МОН України для проведення наукової та науково-технічної експертизи, Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, Національного фонду досліджень України; головою журі національного етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів – членів «МАН України» у секції «Психологія»; членкинею постійно діючої спеціалізованої вченої ради в Національному університеті «Острозька академія» та низки разових спеціалізованих вчених рад у різних ЗВО, галузевої конкурсної комісії національних турів Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт і журі національних етапів Всеукраїнської студентської олімпіади зі спеціальності С4 Психологія, редколегій трьох наукових видань в Україні категорії «Б»; сертифікованою розробницею тестових завдань для ЄФВІ в Україні. Регулярно даю інтерв’ю національним і регіональним медіаканалам: «Суспільне» (Україна), «ІНТБ» і «TV-4» (Тернопіль), ТРК «РАІ» та «Канал 402» (Івано-Франківськ) й ін.
Авторка та співавторка майже 180 наукових, науково-методичних і навчально-методичних праць, наукова керівниця чотирьох успішно захищених кандидатських дисертацій. Так, упродовж уже чверті століття виокремилися такі основні вектори моїх одноосібних і колективних наукових досліджень: психолінгвістичні та психосемантичні особливості національної, громадянської, моральної, релігійної, правової, економічної свідомості особистості та відповідних видів дискурсу; психологія переживання стресу цілісною особистістю; психологічне благополуччя та його підтримка.
Із початком повномасштабної війни в Україні стала тренеркою міжнародного (польсько-українського) кількарічного проєкту «Зміцнення прихильності людей до волонтерства для біженців з України. Мотивація волонтерів і наміри волонтерства: роль психологічних та соціальних чинників» (у партнерстві з Інститутом психології Університету соціальних і гуманітарних наук (SWPS) у м. Катовіце (Польща), Львівським національним університетом імені Івана Франка й Інститутом психології імені Г. С. Костюка НАПН України). Серед найближчих перспектив – реалізація двох міжнародних проєктів спільно з Київським національним університетом імені Тараса Шевченка.
Дорогій аlma mater, зокрема факультету психології, з нагоди ювілею щиро зичу дочекатися омріяної Перемоги України, щоб із оновленими силами й надалі потужно розвивати у здобувачів вищої освіти такі необхідні в наш час психологічні професійні компетентності. Завжди раділа, радію та радітиму будь-яким позитивним комунікаціям зі своїми наставниками в Університеті, іншими викладачами з кафедр факультету, одногрупниками, сьогоденними студентами. Отже, до зустрічей, дорогі Люди!
Наталія САВЕЛЮК,
докторка психологічних наук, професорка,
випускниця 2002 року
