20 травня 2022 року відбулася Міжнародна наукова конференція «Волинь, Підляшшя та «інші» простори. Провінція і центр в польській та українській літературах. Міждисциплінарні підходи», співорганізаторами якої стали факультет філології та журналістики Волинського національного університету імені Лесі Українки та філологічний факультет Університету в Білостоці (Республіка Польща). Ідея такої спільної конференції виникла ще задовго до повномасштабного вторгнення росії, тож особливо приємно, що вона отримала фінансування Міністерства освіти і науки Республіки Польща в межах програми «Регіональна ініціатива досконалості».
Філологічні школи наших університетів мають давню багату історію, проте обраний формат наукової розмови з двома центрами у двох країнах-сусідках, які зближуються самі й збирають навколо себе науковців з інших міст і країн, – виявився надзвичайно продуктивним, особливо з огляду на наукову проблематику конференції, яка підняла найактуальніші проблеми сучасної гуманітаристики: літературний образ столиці та провінції на перехресті культур; Волинь, Підляшшя, Полісся у польській та українській літературах; етноімагологічні моделі поляка й українця в українській і польській літературах; гетеротопії як «інші простори» їх вираження в літературі; лінгвістичний вимір центру і периферії у польській та українській літературах; театр, художнє мистецтво, пластика: їх образ провінції та центру; українська література в Польщі, польська література в Україні: перспектива Волині та Підляшшя; оглядова історія волинської та підляської провінції: літературні нотатки; образ центру і периферії в польських і українських ЗМІ.
Як в українській та польській художній та документальній літературі реалізуються ці феномени і як форматують чи змінюють суспільну думку, обговорювали дослідники не лише Луцька і Білостока, але й інших міст України та Польщі (Варшави, Києва, Ольштина, Тернополя, Любліна, Одеси, Чернівців, Ряшева, Запоріжжя, Ольштина, Дніпра, Познані та ін.). Особливо учасників зацікавили доповіді «Волинські романи Володимира Лиса з погляду екокритики» Ярослава Поліщука, «Простори «сіра зона» та «інтернат» як метафори недолюбленості, ментальної периферійності та постколоніальної невизначеності в сучасній українській літературі» Олени Бондаревої, «Донецьк як гетеротопія в сучасній українській мілітарній прозі» Ірини Кропивко, «Волинські шляхи Габріелі Запольської» Анни Яніцкої, «Повернення у провінцію як віднайдення власної ідентичності: поетична візія Ігоря Калинця» Зоряни Лановик і Мар’яни Лановик, «Елементи краєвиду Волині та Полісся, збережені на сторінках листів Алойзи Фелінського та вибраних мемуарів ХІХ століття» Магдалени Патро-Куцаб, «Волинський текст Ромуальда Верника як травма недосвідчена» Олексія Сухомлинова, «Проблема «Свій-чужий» у ліриці сучасних українських митців на Підляшші» доцента Віктора Яручика, «Підляські фотографи 30-х і 40-х рр. ХХ століття. Зростання з провінції» Уршулі Домбровської та ін.
Добрий, насичений ритм роботи конференції, яка тривала 11 годин поспіль, не могло зупинити навіть те, що протягом її роботи в Україні тричі лунала тривога (до речі, саме через потенційну небезпеку для учасників з України організатори змушені були змінити формат зустрічі: першопочатково планувалося, що луцькі науковці братимуть в ній участь, як і учасники з Білостоку, спільно, з конференційної зали).
Наукова українсько-польська конференція відбулася в момент найбільшого зближення між нашими двома народами. Українці відчувають і дуже цінують безпрецедентну підтримку і солідарність поляків у дуже непростий час нашої історії. Тож маємо підстави вкотре висловити глибоку вдячність деканові філологічного факультету Університету в Білостоці професорові Ярославу Лавському та всім його колегам за величезну роботу з організації та проведення конференції, за наше згуртування, зручний формат, приємне товариство і гарне спілкування.
Висловлюємо вдячність також координаторові конференції від ФФтаЖ, професорові, завідувачу кафедри полоністики і перекладу Світлані Сухарєвій, яка, перебуваючи на стажуванні в Білостоці, об’єднала філологічні осередки наших міст.
І післясмак, із листа п. декана Ярослава Лавського:
«… це була дивовижна, історична конференція! Я організував величезну кількість конференцій, також багато в Києві та Одесі, але ця увійде в історію: обставини війни, наше повне взаєморозуміння, неуникання складних тем у дусі розуміння, емоції... – усе це робить незабутнім враження про неї.
…Так, це був марафон, але наскільки успішний.
Сподіваюся, ми продовжимо співпрацю!»
Справді, маємо надію, що наша співпраця із колегами-поляками продовжиться – онлайн, офлайн чи у змішаних форматах, але обов’язково під мирним небом України.
Лілія ЛАВРИНОВИЧ,
декан факультету філології та журналістики
