Ідеальний журналіст живе у кожній людині. Він із дитинства пише казки й історії, так реалізовуючи свої емоції та почуття. Так хто ж він: журналіст, майбутній видавець чи просто звичайний хлопець, про якого ніколи ніхто не дізнається? Якими шляхами він ішов, чого бажав, де заблукав і куди зник?
Владислав Кушнарьов народився 23 травня 1996 року в місті Радехові Львівської області. Із дитинства його однолітки мріяли про успішне майбутнє космонавтів, військових, пожежників й інші «чоловічі» професії. Проте душа нашого персонажа не лежала до точних наук і фізичної праці. Ще з перших років свого життя любив читати книжки та писати різноманітні історії.
Шкільні роки Владислава минули непомітно. «Я терпіти не міг цифри, математичні формули й усе, що з цим пов’язано… Увесь вільний час витрачав на читання книжок», – згадує він про школу.
Після 11-го класу вступив у Львівський поліграфічний коледж Української академії друкарства на спеціальність «Видавнича справа та редагування», а через два роки – у Волинський національний університет імені Лесі Українки, де навчався до 2019 року. «Одночасно здобував дві освіти: у Львові та Луцьку. Мріяв стати відомим журналістом і проводити журналістські розслідування».
Накопичений позитивний потенціал приводить Владислава до сучасного дорослого світу. Його вабили можливості та шаленство барв життя. Здобута освіта відкриває Владиславові дорогу в журналістику і до читача, якому, на його думку, терміново потрібна корекція «життєвої короткозорості».
Але робота у місцевому ЗМІ не була такою, як у його мріях. Шалений темп життя, інтерв’ю, замітки, виїзди на події, тексти “на офісі” з міцною кавою… У Владислава це все повторювалося по колу. Вихідних було досить мало, тому хлопець дуже втомлювався.
«Це цікаво та насичено, проте я вирішив взяти перерву на пару років. Пішов працювати не за спеціальністю», – розповідає Владислав. Юнак зазначає, що він має ще багато часу реалізуватися як видавець і журналіст.
Мрії хлопця залишилися тільки в думках, проте, хто знає, що далі чекає його в житті?
