Андреас Хопф – старший викладач Лундського університету (Швеція), фахівець у галузі промислового дизайну. Нещодавно завершився його візит до Волинського національного університету імені Лесі Українки, де він провів навчальний курс для студентів третього курсу факультету міжнародних відносин. Протягом кількох тижнів студенти мали унікальну можливість опанувати вибіркову дисципліну «Design Management as a Strategic Business Tool», що поєднує дизайн і бізнес-стратегію.
Під час свого візиту Андреас Хопф долучився й до інших ініціатив університетського життя: відвідав інавгурацію першокурсників, а також підтримав розвиток медичного факультету, подарувавши необхідні засоби для проведення лабораторних занять – маски, антисептики, пов’язки та інше.
У нашому інтерв’ю Андреас Хопф поділився враженнями від співпраці з українськими студентами, розповів про особливості проєктно-орієнтованого навчання та пояснив, чому вирішив приїхати до України попри війну.
– Розкажіть, будь ласка, чому ви вирішили приїхати в Україну? Чи не було страхів та переживань, пов’язаних із безпековою ситуацією, адже країна перебуває у стані війни?
– Моя мотивація в тому, що мій рідний дім, Німеччина, теж має бути відповідальним за цю війну. Моя країна підтримувала Росію до початку війни, тому я вирішив допомагати Україні особисто – так я відчуваю свою відповідальність. Коли почалося вторгнення, я відразу почав надавати фінансову підтримку, як і багато людей у Швеції та Нідерландах.
– Розкажіть трохи про себе: де ви навчалися, працювали та які ваші основні професійні інтереси?
– Я працюю промисловим дизайнером із 1991 року. З 2001-го почав викладати в Лундському університеті у Швеції, а з 2008 року повністю присвятив себе роботі зі студентами. Мій головний фокус – допомога студентам розвиватися у сфері дизайну.
– Як виникла ідея викладати в Україні?
– Приблизно півтора року тому я познайомився з Андрієм, випускником вашого університету, який зараз займається підприємництвом і волонтерством для ЗСУ. Ми разом із ще одним колегою, Андрієм Бояром (професор, завідувач кафедри міжнародних економічних відносин та управління проєктами
Волинського національного університету імені Лесі Українки), вирішили, що варто запропонувати українським студентам короткий курс із промислового дизайну. Хоча вони не вивчають цю дисципліну як основну, багато студентів зацікавилися і відвідали мої заняття.
– Які особливості ви бачите в співпраці з іноземними університетами?
– Я думаю, що українським студентам дуже корисно спілкуватися з викладачами з Європи. Це допомагає зрозуміти, як створювати бізнеси, нові продукти та сервіси. Україна має сильну базову науку, але ще бракує розвитку прикладних продуктів. Тому важливо, щоб студенти залишалися в країні й працювали для її розвитку.
– Яке у вас враження від Волинського національного університету імені Лесі Українки?
– Я більше спілкувався зі студентами, ніж з викладачами, тому маю обмежені враження. Звісно, мотивація студентів відчувається, вони швидко вчаться. До речі, помітив цікаву відмінність: у Швеції з 12 до 13 години всі йдуть на ланч: навчальні заклади, установи, навіть політики. В Україні ж усі працюють без чіткої перерви. Це для мене новий досвід (посміхається, - ред.).
– Яке враження у вас склалося від наших студентів? Чи відрізняються вони від здобувачів освіти інших країн?
– Я працюю з ними недовго, але бачу, що великої різниці немає. Усі студенти схожі – і в Україні, і в Швеції чи Німеччині. Так, іноді трохи запізнюються, але це звична студентська риса. Можливо, могли б ставити більше запитань, але загалом вони дуже мотивовані.
– Чи довелося вам адаптовувати навчальні матеріали під українських студентів?
– Ні, курс такий самий, як і для початківців у будь-якій країні. Українські студенти добре справляються з ним.
– Які методики ви використовуєте для розвитку креативності у студентів?
– У сфері промислового дизайну ми широко застосовуємо метод Project Based Learning – навчання на основі проєктів. Курс починається з лекцій, але з часом дедалі більше часу приділяється кейс-стаді та аналізу конкретних прикладів. Я вважаю, що креативність – це не міфічний «дар», а техніка, якій можна навчити кожного.
– Які компетентності, на вашу думку, студент має здобути під час навчання?
– Насамперед це самостійність, бажання досліджувати, критичне мислення й уміння ставити правильні запитання.
– Як ви ставитеся до використання штучного інтелекту у навчанні?
– У промисловому дизайні це не завжди корисно. Машинне навчання базується на даних із минулого, тому відповіді часто однакові й не надто інноваційні. Студенти, які надто покладаються на штучний інтелект, дають схожі роботи, і це робить процес нудним. Але, звісно, у сферах на кшталт медицини, астрономії чи біології ШІ може бути дуже корисним.
– Чи плануєте ви продовжувати співпрацю з українськими університетами?
– Так, я хотів би викладати в Україні й надалі. У майбутньому планую сфокусуватися на курсах із промислового дизайну для більш підготовлених студентів. Це відкриває нові горизонти й дає унікальний досвід як для мене, так і для студентів.
– Якщо підсумувати ваш досвід викладання у нашому університеті трьома словами, що б ви сказали?
– «Почуваюся вдома», «комфортно», «добре».
Перекладав Андрій Бояр.
Відділ інформаційної політики
