«Луцьку судилася щаслива доля назавжди поєднатися з іменем Лесі Українки. Його поетеса любила дуже, адже тут пройшло більше як два роки її отроцького життя, коли вона ще певний час була здорова й зазнала радощів безтурботного віку» («Місто Лесиної “Надії”», І. Денисюк, Т.Скрипка).
І справді, Луцьк – особливе місце не лише на карті життя Лесі Українки (та родини Косачів), а й на мапі її творчості. Це Лесине «домашнє» місто, місто, де був Стир і Водохреще, де була написана «Надія», де були перші враження від органної музики у костелі єзуїтів (тепер – Кафедральний костел святих апостолів Петра і Павла). Луцьк запам’ятався Лесі старовинним замком, про який вона напише пізніше у вірші «Віче». «Коли проживали ми ще в Луцькому, то часто діти бігали грати до старого Луцького замку. Там у них були познаходились свої знайомства досить демократичні», – згадувала Олена Пчілка.
Багато будинків і вулиць сучасного Луцька ще зберігають пам’ять про кінець ХІХ – початок ХХ століття – епоху Лесі Українки. Із магістрами-філологами факультету філології та журналістики розпочали спецкурс «Леся Українка в контексті епохи» з екскурсії містом Лесиної «Надії», щоби зануритися в епоху, відчути подих старовини, уявити місто таким, яким його вперше побачила маленька Леся Косач.
Початок комбінованої лекції – в навчальній науково-дослідній лабораторії вивчення життя та творчості Лесі Українки імені проф. Олександра Рисака, де магістри ознайомились із фондами, бібліотекою, «обняли Лесю» (славнозвісний уже 14-томник!), а потім рушили у Старе місто. Пройшлися вулицями, якими колись ходила Леся, побачили будинок, де вона жила, зазирнули у двір «старого замчища» (там «зібрались ми на віче»), візуалізували епоху кінця ХІХ століття, відчули неповторну атмосферу міста, у якому по-справжньому «луцько»! Театральний майдан із пам’ятником Лесі Українці, вулиця Лесі Українки (колишня Ягеллонська), П’ятницька гірка, Братський міст, Ринкова площа, вулиця Драгоманова, Кафедральна, вежа Чорторийських, замок Любарта... Лекція-екскурсія виявилася досить насиченою, змістовною. Такий лекційний інтерактив – неабияк пізнавально, візуалізовано, інформаційно, атмосферно. Корисно не лише для майбутніх філологів, а й для краєзнавців, істориків, учителів-словесників.
Не налякали студентів ні вітер, ні дощ. Завершили заняття з теплом і сонцем. Потиснули руку кликунові.
До речі, надзвичайно приємно, що спецкурс обрали не лише українські філологи, а й студенти факультету іноземної філології, які ще на І курсі слухали спецкурс «Творчий феномен Лесі Українки» і вирішили продовжити вивчати матеріал про цікаві сторінки життя та творчості патронеси нашого Університету.
Олена МАЛАНІЙ,
доцент кафедри української літератури
