Одна з перспектив навчання у Волинському національному університеті імені Лесі Українки – програма «Подвійний диплом», яка відкриває перед здобувачами освіти нові горизонти. У ній можуть брати участь студенти певних спеціальностей, зокрема ті, хто навчається за напрямом «Полоністика». Ми поспілкувалися із четвертокурсницею Діаною Гацик, яка поділилася власним досвідом навчання за кордоном. Вона розповіла про труднощі, з якими довелося стикнутися, як вдається успішно поєднувати навчання із розвитком власного бізнесу, а також поділилася секретами, як справлятися з усіма викликами. Цікавий і надихаючий досвід Діани, а також більше про програму «Подвійний диплом» читайте у нашому матеріалі!
– Діано, чому обрала саме Волинський національний університет імені Лесі Українки для навчання?
– У мене був складний вибір, тому що в одинадцятому класі я точно знала, що в Луцьку вчитися не хочу. Вирішила розставити пріоритети: Київ, Львів, Луцьк. Але в останній момент першим пріоритетом вибрала Луцьк. Хоча бажання змінити пріоритетність було, але це погано позначилося б на результатах вступу. В мене були хороші результати ЗНО, тому знала, що в Луцьк точно пройду на державне, ще пільги мала та сільський коефіцієнт. Тому вирішила вступати в Луцьк усе-таки. Це простіше для мене, не потрібно дуже багато їздити, Луцьк – дешевше місце для проживання. Люди більш свої, бо, наприклад, у Києві трохи інший менталітет, треба буде звикати до тих людей , вони трохи на іншому соціальному, фінансовому рівні, тому вирішила, що Луцьк мені ближче в усіх планах. Коли я почала вчитися, мені одразу дуже сподобалося. У нас було багато різних поїздок, подій. Мельники, Костюхнівка, Львів, Тустань… І це все за один місяць! Я скільки всього за два роки не бачила, як тоді за місяць у нас в Університеті. Потім ми почали вчитися на дистанційному навчанні й уже не було такої атмосфери, але навчання мені дуже сподобалося.
– Чому вибрала саме спеціальність «Полоністика»?
– Я вибирала між журналістикою та полоністикою. Дуже любила писати пости, в 10-му, 11-му класах багато читала різних блогів в інстаграмі й почала їх сама писати. Потім мені запропонували стажування на безкоштовній основі: писати різні матеріали, їх перевіряли і публікували в журналі. Мені було цікаво, тому думала вступити на журналістику. Потім поговорила з маминою подругою, вона порадила вибрати полоністику. Англійська, польська та мови загалом – це те, що люди постійно вчать, і в цьому випадку є можливість реалізації в іншій країні.
– Ти навчаєшся за програмою «Подвійний диплом». Розкажи про саму програму, як дізналася про неї?
– Коли я тільки прийшла в Університет, нам Юлія Святославівна Васейко розповіла про таку можливість поїхати на наступний рік у Польщу на навчання. У мене дуже загорілися очі. Я хотіла поїхати навчатися за кордон. Для мене це було такою мрією, тому була впевнена, що поїду. І вже на другому курсі в другому семестрі я навчалася у Польщі в місті Ченстохова в Університеті імені Яна Длугоша. Одна з найбільших переваг навчання та проживання в Польщі – гуртожиток. Я зрозуміла, що це не порівняти з українськими умовами, тому спочатку взагалі не хотіла їхати додому. Це стало мотивацією більше працювати для того, аби зробити собі такі умови проживання в Україні, жити не в гуртожитку, а на квартирі. Також у Польщі дуже комфортно та доступно подорожувати, система польських потягів дає можливість швидко та дешевше доїхати куди завгодно. Це також допомагає покращити знання мови та пізнати польську культуру. Кожне місто по-особливому цікаве та різноманітне.
– Поділися своїми враженнями від життя і навчання в Польщі. Чи були якісь виклики та труднощі?
– Особливо складним був перший курс. У Польщі зовсім інша система навчання. Перед від’їздом нам, звичайно, розповідали студенти, які вже там були, про навчання, як у нас прийматимуть роботи, як ми житимемо. На власній практиці, то вже до нас деякі викладачі не так лояльно ставалися. Коли їхав попередній рік навчання, якраз почалася війна. До них було лояльніше ставлення. Їм давали менше завдань, вони розуміли, що війна – це складно, особливо психологічно, плюс ти в іншій країні на навчанні, сам. Тому їм, можливо, було трохи простіше. Коли приїхали ми, нам уже давали більше завдань. Ми зрозуміли, що нам треба дуже багато працювати, вчитись у двох університетах, закрити всі сесії, тому було дуже складно. Але я скажу, що це більше дисциплінує і коли занурюєшся в процес вивчення мови видно значний прогрес. Коли вивчаєш мову годинку–дві, це не так впливає, але коли ти цілий день читаєш тексти, аналізуєш їх, розмовляєш, перебуваєш у постійному мовному середовищі, мозок активно працює та вивчає мову.
– Ти маєш власну школу іноземних мов. Розкажи, як знання, здобуті в Університеті, допомагають у веденні власного бізнесу?
– Я вивчила польську мову саме завдяки нашому Університету. В мене були елементарні знання ще до навчання, але тут я змогла добре її вивчити на хорошому рівні. Тут ми вивчали дуже багато нових слів, глибоко занурювались у нові теми, нас заставляли багато говорити польською. Було складно, але це дуже допомогло мені в майбутньому. Був період, коли я працювала офіціанткою в Польщі. Коли я туди приїхала, в мене вже був такий упевнений рівень В1, я могла розмовляти, висловлювати власну думку. Ця робота розвинула в мені впевненість і комунікабельність. Знання, які я тут здобула, – це найголовніше, я їх використовую щодня. Коли я викладаю, то розумію, що маю знати дуже багато, дати людині впевненість у тому, що вона з тобою точно зможе вивчити мову, вступити за кордон і навчатися там. Із англійської в мене менший рівень знань, але хороша база. І завдяки цьому я, як керівник-власник мовної школи, можу перевірити знання своїх викладачів. Я можу перевірити, як вони проводять уроки, яка в них вимова. Мені достатньо цього рівня мови для того, аби перевірити роботу викладачів.
– Як ти все встигаєш, поєднуєш навчання в Університеті, участь у програмі «Подвійний диплом», розвиваєш власний бізнес?
– Чесно, я не все встигаю. Складно вчасно робити всі завдання в два університети. Стараюсь тримати увагу на всьому, хоча школа займає найбільшу частину мого часу. Намагаюсь максимально зануритись у розвиток бізнесу. Якщо розповідати про розвиток школи, то я сконцентрувалася на соціальних мережах. Потрібно розвивати особистий бренд і його впізнаваність. Стараюся правильно планувати свій час і застосовувати тайм-менеджмент. Планую свій день так, щоб усе вспіти. Ставлю собі зранку заняття, щоб точно прокинутися, трохи десь довше не поспати, тому що є вже обов’язки, треба вставати та їх виконувати. Також є різні внутрішні справи, зйомки, монтаж (я його делегую), розробка власних матеріалів (теж делегується), але потрібно шукати людей, які це зроблять, усе перевірити й узгодити.
– Чи були за час навчання якісь курйозні, смішні ситуації?
– Із того, що можу згадати, це коли ми з подругою пішли в магазин у Ченстохові та сказали продавцеві, що хочемо купити чашку, а це польською череп, він дуже дивно на нас подивився. Потім ми зрозуміли, що щось не так, почали шукати це слово в перекладачі, як виявилося, чашка польською – це кубек.
– Які поради ти могла б дати студентам, які сумніваються, чи брати їм участь у програмі «Подвійний диплом»?
– Якщо стоїть питання їхати чи не їхати, то однозначно їхати, тому що це допоможе не тільки вивчити польську мову, а й сепаруватися від батьків. Інколи нам дуже важко самостійно розв’язувати проблеми. У Луцьку ми перебуваємо в своїй зоні комфорту, а коли виходимо з неї, тоді починається розвиток, це робить нас сильнішими та дисциплінованими. Тоді розумієш, що якщо зміг це, то в майбутньому зможу набагато більше.
Розмовляла Олена ЄМЕЦЬ
